Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 75

йому солодко жилося ми з ним потім на танці часто ходили то я боса ходила і всі дивувались

що я боса тацюю а мені танцювати було легко так як шити ноги у мене землі не торкалися

все мені думалось що коли танцюю то по долівці квіти вишиваю то я так легко танцювала

щоб своїх квітів не поламати

голос у Івана був густий і лагідний мені все хотілось його слухати покладу голову йому на

плече і слухаю що він говорить часом не самі слова а голос слухаю бо все з голосу чути того

що слова не доказують або не можуть розповісти я все скучала за його голосом а у мене

голос тихий Іван сміявся що як я говорю то треба дуже вуха наставляти бо мене не чути то не

дивно бо я все життя в лісі жила від людей далеко і більше говорила із соснами з яблунькою

своєю з камінням із пташками аніж з людьми ліс я краще за людей знала з людьми тяжче ніж

із деревом ужитись а з тими що душею кривлять і правди не кажуть то найбільше тих що

скривдити хочуть тих треба остерігатись тому я тихо говорила бо із сосною чи з іншим

деревом як говориш то не треба голосно тільки думати почнеш то вона уже й чує Іван усе

дивувався чи мені самій у лісі не сумно я сміялась бо ж я у лісі не сама а як захочеш із

кожною травою поговорити то й дня мало буде і в лісі я завжди знала як із ким заговорити а

з людьми часом ніяк було розмови зав'язати бо люди все хочуть для себе щоб їм тільки було

добре а деревам нічого не треба у них і так все є тому мені в лісі було ліпше Іван теж звик

погодився щоб ми в лісі жили бо стало йому тут добре а мої сосни його теж полюбили казали

що в нього серце чисте нічим не поточене ні заздрістю ні ненавистю ні неправдою він теж

швидко навчився з ними говорити бо часом хтось прийде з міста чи з хутора і нічого не чує

що йому дерево каже не може розібрати бо серце в нього закрите у лісі треба щоб серце

відкрите було інакше тут жити не вийде

горище у нас тепле сюди ніякі вітри не завівають я тут цілими днями пересиджую до

морозів тут мої яблука й груші сушаться ті що на узвар та різні трави деревій звіробій

ромашка чорниця а ще гриби бо гриби я теж люблю на зиму сушити тут запахи так

попереплітались що й не кожен відрізнить де який але я кожен запах окремо чую вони

сотаються у повітрі я їх на пальці собі змотую щоб краще чути трави своїм запахом

розказують що вони уміють і як собі з ними раду давати я все запам'ятовую шию собі

спідницю щоб у гарному ходити бо був у мене шмат матерії чорний я у скрині знайшла тій

що по мамі і по ньому дрібні червоні квіточки розкидані а я ще золотого листя понашиваю із

тих ниток що із запахів насотались вишиваю і яблука жую ті що уже підсушені ноги босі всі

в порохняві бо на горищі всі порохи збираються і мені здається що я все знаю і уже все вмію

і мені боятися нічого що все на добре буде виходити і мої страхи відступають а ще на горищі

я книжки читаю бо мачуха не любить щоб я читала каже тобі воно ні до чого ліпше би хату

попідмітала бо павуки в усіх кутках порозводилися мені то байдуже бо павуків я теж гноблю

вони свої павутини тчуть як сніжинки я питаю у них як вони так навчилися кажу мене теж