Читать «Роман про Батьківщину» онлайн - страница 74

ходить там як у траву зайти то мене й видно не буде бо там трава дуже висока росте і потім

мабуть гарячка у неї була бо питала чого кімната так хитається і темні кола по стелі звідки

взялися я при ній всю ніч сиділа слухала як вона дихає тяжко так дихала десь під ранок я

задрімала а коли прокинулась то знала що галочка вже ходить по тих полях де срібна трава

росте так вона полетіла що я і не побачила коли бо я би просила мене із собою взяти вона

мені й не снилася ніколи а я так хотіла хоч раз її усні побачити подивитися бо я на неї не

надивилась тепер я вже й не знаю де її могилка бо як робили новий цвинтар то дерева

порубали щоб більше місця було і ту сосонку зрубали під якою галочка лежала і той хрестик

дерев'яний що я поставила мабуть зогнив і слідів мені ніяких залишилось я тепер усе пташок

годую насипаю їм зерна і бублики їм кришу так як галочка кришила вони дзьобають собі а я

журюся питають мене чого журишся кажу за галочкою тужно мені, бо вже скільки років

минуло я вже скучила за моєю донечкою хотіла би до неї піти тільки до неї ні дійти ні

доїхати ні долетіти

голка у мене в руках мерехтить вона мені ніби до пальців приросла шити я сама від себе

навчилась не знаю звідки воно прийшло мама моя дуже добре шила тільки ж вона мене

нічого не вчила може воно само передалось я ще й голки в руках не тримала а вже знала що

вмію шити і як треба то пошию що захочу так я собі пошила спідницю ще як у школу ходила

другу зиму бо стара порвалась а мачуха нової мені не хотіла купити а в школу мені соромно

було в порваній ходити то думаю пошию собі спідницю як задумала то й пошила так мені

легко пішло і вишила собі поділ білими квітами то гарно було сама спідниця чорна а квіти

білі мачуха подивувалась питає це звідки в тебе така спідниця кажу пошила то вона

здивувалась як пошила ти шити не вмієш умію говорю і так почала я шити а вже потім і

люди до мене приходили знали що ніхто так як я не пошиє а я мірок не знімала навіть тільки

гляну на людину то вже знаю як шити щоб прийшлося впору і знала який кому фасон і який

колір буде краще і як сумна дуже жінка до мене прийде то я їй веселих квіток на спідниці

вишию то вона й повеселіє дивується потім у твоїй спідниці мені так добре ходиться що й не

хочеться скидати любили люди мій одяг носити казали це тобі сирітко такий дар від Бога

руки золоті і я раділа тільки дивно мені було дуже як це сталося що мої руки шити навчились

так ми й з Іваном зустрілися через шитво бо він прийшов до мене по спідницю материну ще

в лісі заблукав а дощ пішов то він перемок весь поки нарешті знайшов нашу хату то я його

нагодувала липового цвіту запарила щоб прогрівся всередині то він усе дивувався як то я

такі вишивки придумую а я їх у снах бачу і квіти і звірята мені сняться пташки різнопері то я

все зі снів вишиваю кажу то він мені пообіцяв з києва ниток привезти то я й зраділа привозь

кажу то він за тиждень вдруге прийшов привіз мені ниток і пряника великого як сонце

солодкий такий то я сміялась казала що і пряника цього десь вишию комусь на одежині щоб