Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 75

і ясної ідеї жірондистів?

Колишні братрі хвилі прокотились і зникли всі в червонім морі крові, та зникли й ті, що їх туди загнали. Любов моя й ненависть — утопились... Але невже немає інших хвиль, з якими міг би я поплисти згідно або без сліду розточитись в них?

Хоч би часинку погуляти буйно серед батов * товаришів нових!

Нехай би кидали мене та розбивали

об гострі скелі, гуркотом валів глушили б голос мій, дрібним камінням та піною мені мутили барву,— змагався б я, боровся, поривався, тремтів би за життя своє хвилево, але я жив би. Я б людей любив, людей ненавидів, а не привиддя, не тіні вмерлих... Певне б, знов були шпіонські підступи, суди неправі, глум ворогів, товаришів безсилля, а потім, може, знов Консьєржері.

Та все була б десь вдалині надія хоч би на чорну, безпросвітну ніч, що визволяє в’язнів із неволі... ...Неслава! глум! До чого я дійшов? \

Он сонце вже спускається за гори, воно ж було якраз над головою, як я сюди прийшов, а я ще й досі ходжу по сьому хибкому містку і що роблю? На долю нарікаю!

От забавка! Якраз для жірондиста, що поклонявсь колись одній богині, богині Розуму. Молися ж їй, душе моя, молися їй ретельно, як той, хто бачить свій остатній час! Нехай вона хоч знак який покаже, куди звернути з сього роздоріжжя між смертю і життям: чи в той потік, аби хоч раз його невинна піна почервоніла від живої краски, чи на дорогу з волі у неволю?

Для сього ж бо мені не треба навіть ні ночі темної, ні ліхтаря...

З поблизької колиби виходить старенька жінка і гукає на Жі-

рондиста.

Жінка

Гей, громадянине!

Жірондист не чує за своїми думками.

Ласкавий пане!

Жірондист усе-таки не чує. Жінка підходить до містка і, діждавшись, як Жірондист ступив на твердий грунт, торкає його за

плече.

Пробачте, пане, що перебиваю...

Жірондист

(стрепенувся)

Ні, добра жінко, се зовсім нічого!

Жінка

Я знаю, в вас думки, либонь, премудрі все про науки, про високі справи.

Але живий живе гадати мусить.

Жірондист Ви проти чого се? Хто вам сказав?

Жінка

Та так воно говориться. Я, власне, сказать хотіла, що вечерять час, бо вже, дивіться, й сонечко заходить, а ви ж таки давно, як від обіду.

Жірондист А, ви про се...

(На хвилину задумується, потім жваво обертається до

жінки.)

А що я поспитаю вас, паніматко? Ви могли б до рана приготувать мені харчів, ну, так хоч днів на два або хоч і на більше?..

Жінка Куди ж се ви збираєтесь?

Жірондист (усміхається)

Не знаю...

Се я ще так... але таки могли б?

Жінка Чому ж? Як треба...

Жірондист

Син ваш дома є?

Ж і н к а

Ще дома. Завтра знову піде в гори.

Жірондист В які ж він гори піде?

Жінка

Та туди,

в французький бік.

Жірондист

Чи він мене прийняв би товаришем з собою у дорогу?

Жінка _х

Чому ж би ні? А то й спитати можна.

(Гукав.)

Конраде, йди сюди!

Виходить молодий хлопець у швейцарському гірському

вбранні.

Жірондист (до нього шпарко)

Ви йдете в гори?

В французький бік? Куди?

К о н р а д

Аж до Нансі *•

Жірондист

Візьміть мене!

К о н р а д

Я йду надовго, пане! Чи звикли ви ходити так далеко? Поки туди, а поки знов назад...

Жірондист Назад не треба...

К о н р а д Як?.. А, розумію.