Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 77

Неофіт-раб

Отче!

Яка вже там в раба гординя тая!

Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те царство боже? Де його шукати?

Один з братів казав: воно на небі, а другий: на землі...

(Дивиться з запитом і палким сподіванням.)

Єпископ

Обидва цраві. Неофіт-раб Де ж на землі є царство боже? Єпископ

Тут.

Неофіт-раб У Римі?!

Єпископ В нашій церкві.

Неофіт-раб

В катакомбах?

Єпископ

Не говори: «ось тут» чи «там воно».

Воно є скрізь, де бог є в людських душах.

Неофіт-раб Коли ж він буде в душах всіх людей?

Єпископ Тоді, коли Христос удруге прийде на землю з неба.

Неофіт-раб ( смутно)

Брат один казав, що літ аж тисяча минути мусить від першого до другого пришестя...

Єпископ

Се ересь, брате, бо ніхто не знає ні дня, ні часу...

Неофіт-раб \(впадає йому в річ з радісною надією)

Значить, царство боже настати може в кожен день і час?

Єпископ

Запевне так.

Неофіт-раб замислюється і знов смутніє.

Про що гадаєш, брате?

Неофіт-раб

Я думаю... ось ти сказав, що тут у нас є царство боже... А чому ж у нас тут є патриції, плебеї, ну, і раби?

(Оглядає все зібрання, декотрі спускають очі в землю.) Християнин-патрицій (виступає трохи наперед)

Душа твоя, мій брате, бентежиться даремне. Я — патрицій, а він — мій раб,

(показує на старого чоловіка) але се так для світу, а перед богом ми брати обоє.

Неофіт-раб (до старого раба)

Ти раб йому про людське око тільки?

Старий раб

Ні, я служу своєму пану вірно, не тільки зо страху, а й по сумлінню, як наказав господь.

Неофіт-раб

Коли ви рівні, то нащо маєш ти йому служити?

Старий раб

То божа воля, що вродивсь він паном, а я — рабом.

Неофіт-раб

То, значить, в царстві божім

е раб і пан?

Старий раб мовчить.

Патрицій

Він тут мені не раб, тут я йому готов умити поги,— ми зажили святого тіла й крові укупі, при однім столі.

Неофіт-раб (до старого раба)

І дома

так само при однім столі їсте?

Старий раб Ні, брате, се б зовсім не випадало. Неофіт-раб

Чому?

Старий раб Бо так не личить... не подоба...

Єпископ (до неофіта-раба)

Не спокушай його. Він простий ^ухом, а Царство боже для таких найближче.

Хто терпить все в покорі, той щасливий, тому однаково: чи пан, чи раб він буде тут у світі.

Неофіт-раб

Ні, мій отче,

ні, не однаково...

(З поривом.)

Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора — воно ж покірне, тихе немовлятко,— до вечора без покорму зоставшись: на оргії прислужувала жінка і ніколи було забігти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тільки жінка не сміє плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих.

Єпископ

Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша,— їй велике щастя на небі приготоване.

Неофіт-раб

А панській малій дитині менше щастя буде, коли помре невинним немовлятком?

Єпископ (трохи збентежений)

Невинні всі однакові у бога.

Неофіт-раб

(понуро)

То паненяті вдвоє щастя буде, раз на землі, а вдруге ще й на небі...

Старий раб

Не заздри, брате, не губи душі, святої чжетоти їй не плями.

Нехай знущається твій пан-поганин (бо християнин так би не знущався) — він чистоти в твоїй сім’ї не знищить, поки у тебе і в жінки душі ясні.