Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 53
Автор неизвестен
Дівча-підліток Мій батько в Вавілоні другий рік.
Жінка Мій чоловік подався в Фінікію *.
Т і р ц а
Але вас три й дитина межи вами.
Той не покинутий, хто сам не кинув. Паліть багаття, поки встане день, щоб вам було видніше при роботі.
Дівчина (кладе кужілку долі)
Робота наша марна. Хто ж то буде носити шати сі, як напряду?
Мій брат в Ассірії, в ворожім війську, неволячи, в неволі сам загине. .
На кого дбати?
Т і р ц а
Дбай сама па себе, то будеш вільна,— перед ворогами не скажеш: «Хто мені одежу дасть?»
Не скаже ворог: «Я тебе вдягаю».
Дівчина здіймав кужілку й знову береться прясти. 168
Т і р ц а
(до дівчини-підлітка, що, зао/смурившись, склала над роботою руки)
Чого сидиш, хіба скінчила працю? Дівча-підліток
Та що кінчати? Подруги плетуть сі кошики, щоб носити землю на могилки над трупами батьків, що полягли, боронячи святиню.
А в мене ж не зосталось і могили!
Мій батько в Вавілоні. Кажуть люди, що він будує храм новий Ваалу.
Т і р ц а
А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю.
Не скажеш ти: «Хто дасть мені притулок?» Не скаже ворог: «Я для тебе захист».
Плети скоріш, носи каміння й глину, будуй курінь,— холодні ночі близько. Дівча-підліток шпарко береться до роботи.
Т і р ц а (до жінки)
Чому твоє багаття не горить?
Жінка
Нащо йому горіти? Жінка дбає в своїй оселі про багаття хатнє.
А де ж моя оселя? Серед поля?
Мій чоловік осів у Фінікії, в чужому краю злота добуває...
Для кого маю берегти багаття?
Т і р ца (показує на дитину)
Для сього і для себе. Серед поля своїй дитині розпали багаття, нагрій і нагодуй, щоб не квилило коло сухих грудей твоє дитя,
щоб не тремтіло з холоду під рам’ям, щоб не ридала ти, мов безпорадна:
«Хто ^асть мені моє багаття хатнє?»
Щоб ворог не сказав: «Ходи до мене!»
Жінка заходжується ворушити багаття, воно за хвилину спалахує, і веселе світло освічує трьох жінок і їх роботу.
Т і р ц а (повертаючись іти від них)
Спокій вам, сестри!
Всі три
І тобі спокій!
Благословенна ти, надії дочко!
Серед лежачих чутно якийсь стогін. Тірца подається туди і спиняється над одним чоловіком, що саме обернувся горілиць і про-стяг до місяця заломлені в розпачі руки.
Тірца
(схиляється над чоловіком)
Страждаєш, брате? Рана все горить?
Дай я перев’яжу, то легше стане.
Чоловік
4 Моєї рани не перев’язати!
Загоїлась та рана, що на грудях, а та, що в серці, буде вік палати!
Єрусалиме мій, Єрусалиме!
Ти, вічна рано рідної країни!
Гориш ти в мене в серці невгасимо!..
(Стогне знов і ламає руки.)
Тірца
Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці.
Чоловік
До якої?
Що маю я робити? Чим? Над чим?
Ні знаряду, ш знадобу не маю.
Земля єрусалимська не згоріла.
' Ти маєш меч.
/Показує на пощерблений меч, що валяється долі край
чоловіка.)
Чоловік
Куди ж тепер той меч?!
Руїні не потрібна оборона.
Тірца
Розкуй меча на рало. Час настав.
Потрібна оборона і руїні.
Бо прийде ворог і розоре землю, насіє збіжжя, і збере жнива,
і буде хлібом люд сей годувати,
і вдруге завоює Палестину, вже без меча, самим блискучим ралом.
Бо скажуть вголос сироти й вдовиці: благословенний той, хто хліб дає!