Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 53

Дівча-підліток Мій батько в Вавілоні другий рік.

Жінка Мій чоловік подався в Фінікію *.

Т і р ц а

Але вас три й дитина межи вами.

Той не покинутий, хто сам не кинув. Паліть багаття, поки встане день, щоб вам було видніше при роботі.

Дівчина (кладе кужілку долі)

Робота наша марна. Хто ж то буде носити шати сі, як напряду?

Мій брат в Ассірії, в ворожім війську, неволячи, в неволі сам загине. .

На кого дбати?

Т і р ц а

Дбай сама па себе, то будеш вільна,— перед ворогами не скажеш: «Хто мені одежу дасть?»

Не скаже ворог: «Я тебе вдягаю».

Дівчина здіймав кужілку й знову береться прясти. 168

Т і р ц а

(до дівчини-підлітка, що, зао/смурившись, склала над роботою руки)

Чого сидиш, хіба скінчила працю? Дівча-підліток

Та що кінчати? Подруги плетуть сі кошики, щоб носити землю на могилки над трупами батьків, що полягли, боронячи святиню.

А в мене ж не зосталось і могили!

Мій батько в Вавілоні. Кажуть люди, що він будує храм новий Ваалу.

Т і р ц а

А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю.

Не скажеш ти: «Хто дасть мені притулок?» Не скаже ворог: «Я для тебе захист».

Плети скоріш, носи каміння й глину, будуй курінь,— холодні ночі близько. Дівча-підліток шпарко береться до роботи.

Т і р ц а (до жінки)

Чому твоє багаття не горить?

Жінка

Нащо йому горіти? Жінка дбає в своїй оселі про багаття хатнє.

А де ж моя оселя? Серед поля?

Мій чоловік осів у Фінікії, в чужому краю злота добуває...

Для кого маю берегти багаття?

Т і р ца (показує на дитину)

Для сього і для себе. Серед поля своїй дитині розпали багаття, нагрій і нагодуй, щоб не квилило коло сухих грудей твоє дитя,

щоб не тремтіло з холоду під рам’ям, щоб не ридала ти, мов безпорадна:

«Хто ^асть мені моє багаття хатнє?»

Щоб ворог не сказав: «Ходи до мене!»

Жінка заходжується ворушити багаття, воно за хвилину спалахує, і веселе світло освічує трьох жінок і їх роботу.

Т і р ц а (повертаючись іти від них)

Спокій вам, сестри!

Всі три

І тобі спокій!

Благословенна ти, надії дочко!

Серед лежачих чутно якийсь стогін. Тірца подається туди і спиняється над одним чоловіком, що саме обернувся горілиць і про-стяг до місяця заломлені в розпачі руки.

Тірца

(схиляється над чоловіком)

Страждаєш, брате? Рана все горить?

Дай я перев’яжу, то легше стане.

Чоловік

⁴ Моєї рани не перев’язати!

Загоїлась та рана, що на грудях, а та, що в серці, буде вік палати!

Єрусалиме мій, Єрусалиме!

Ти, вічна рано рідної країни!

Гориш ти в мене в серці невгасимо!..

(Стогне знов і ламає руки.)

Тірца

Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці.

Чоловік

До якої?

Що маю я робити? Чим? Над чим?

Ні знаряду, ш знадобу не маю.

Земля єрусалимська не згоріла.

' Ти маєш меч.

/Показує на пощерблений меч, що валяється долі край

чоловіка.)

Чоловік

Куди ж тепер той меч?!

Руїні не потрібна оборона.

Тірца

Розкуй меча на рало. Час настав.

Потрібна оборона і руїні.

Бо прийде ворог і розоре землю, насіє збіжжя, і збере жнива,

і буде хлібом люд сей годувати,

і вдруге завоює Палестину, вже без меча, самим блискучим ралом.

Бо скажуть вголос сироти й вдовиці: благословенний той, хто хліб дає!