Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 28

Олімпіада Іванівна

Що се тобі здумалось?

^х Любов

Ну, так, я вас прошу!

Олімпіада Іванівна виходить, Люба співа уривками «Posa la тапо», обриває, «Ой місяцю» — обриває, махав рукою, прислоня-

ється до вікна.

Любов і Олімпіада Іванівна входить. Олімпіада Івайівна несе альбом, Люба бере його в руки, але не розкривав.

Любов

Спасибі, тіточко. Ага, я забула вам сказати: тут ще ранніше приходила Надежда Петрівна, кликала мене з собою на берег. Приготуйте, будьте ласкаві, мої речі до купелю, то я, може, піду хутко — вже пора.

Олімпіада Іванівна виходить.

ВИХІД VIII ,

Любов сама. ,

Любов

(сідає до стола, розкриває альбом, знаходить одну картонку, дивиться на неї якусь хвилину, підперши голову руками, потім витягає фотографію з альбома і читає з другого боку напис тихим голосом і тремтячим.)

«Моїй Беатріче».

(Припадає до стола головою і тихо плаче, витягнувши руку з карточкою вздовоїс стола.)

За вікном чутно голос Милевського, його самого не видно: «Pardon, madame, дозвольте спитати, чи тут живе т-11е Гощинська?» Жіночий голос відповідає: «Тут, ось її двері». Люба встав швидко, втирав очі, поправляє волосся, подається до дверей одчиняти; на порозі з’являється Милевський.

вихід їх

Любов і Милевський.

Милевський

Здоровенькі, Любов Олександрівно, ну, насилу знайшов вас на сьому Олімпі!

Любов

Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали. Милевський

Та все одно, що з неба, з моря, а воно тепер зовсім як небо — чудове!

Любов сідав біля столу, Милевський теж.

Любов

Значить, недавно приїхали?

М и л е в с ь ки й

Сьогодні рано.

Любов

І Саня, звичайно, з вами? _

Милевський кивав головою, що так.

Чому ж вона сюди не прийшла? Боїться мене?

Милевський

Отакої, бог з вами! Втомилась, море втомило. До того ж, треба було знайти вас,

Любов

А як же ви знайшли? Звідки ви довідались моєї ад-ресй?

Милевський

Зустрівся якось із Крицьким, він мені сказав. Він, здається, був єдиним щасливим, що отримував листи од вас?

Любов

Небагато і він отримував... Ну, що ж, довго ви мене шукали?

Милевський

⁷ Довгенько блукати прийшлось би Сані, а сьогодні ще така спека; от вона й послала перше мене на розвідки, на те й чоловіки, щоб жінки не трудились даремне.

Любов

О, то чоловіча роль невдячна, коли так!

Милевський

Ні, чого ж? Якраз лицарська роль, обороняти слабших, служити своїй дамі, зате вона обороняє нас від най-небезпечніших ворогів — від нас самих; вона вносить в наше життя спокій, певність.

Любов

От як? У вас же були теорії не такі старосвітські, більше в стилі moderne.

Що ж, Любов Олександрівно, tempora mutantur... ^{не кінчаю, бо се банально. А щодо теорій взагалі, то теорія завжди служить підбрехачем для практики, нічого не доказує і ні до чого не обов’язує.}

Любов

Легко жити таким людям на світі, як ви.

Милевський

Ба, я й не скаржусь на долю, nous sommes des bons amis?.

Любов

Як я бачу, то, властиво, ви дуже мало змінились від тієї пори, як ми з вами бачились.

^х ч

Милевський

А чого ж би мав так уже в корінь змінитись? Не так-то вже й довгий час минув.

Любов

Так... се правда... мені все здається, що се так давно було... Ну, що ж там нового у нас за сей час?