Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 30

Милевський (глянувши на неї)

Ви проганяєте мене? Простіть, я ніяк не сподівався, що ви так приймете...

Любов (різко махнувши рукою)

Ах, все одно! Можете вважати мене за божевільну

і на тім заспокойтесь!

(Одвертається від нього.)

Мжлевський

Бувайте здорові, до побачення! Може, згодом застану вас в ліпшому настрою.

(Швидко виходить.)

ВИХІД X

Любов і Олімпіада Іванівна вбігав з бокових дверей, кидається до Люби.

\ Олімпіада Іванівна/

Любочко, серце моє, що з тобою, що він тобі сказав?

Любов (ридаючи у неї на плечі)

Ах, тьотю, які люди подлі, низькі!.. їм же все одно, хоч би я прожала... Мораль показують... Іще після такої звістки!..

Олімпіада Іванівна Якої, Любочко, якої звістки?

Люб о в Він слабий, він тшае_г через мене.**

Олімпіада Іванівна

Хто, хто?

Любов

Ах, він, Орест!

Олімпіада Іванівна Та, може, сьому неправда!

Любов

Правда. Сей прийшов умисне, щоб подивитись, як видержу роль.

(Спазматично ридає.)

За вікном голос: «Вам письмо!» У вікно хтось кидав листа, він

падав додолу.

Олімпіада Іванівна

Годі, годі, не плач, ну, не варт сього той Милевський, ну, щур йому, проклятому, він завжди бреше. Заспокойся, он тобі лист.

Любов

Лист?

(Біжить і здіймає листа, дивиться на конверт, потім шпарко розпечатує.)

Олімпіада Іванівна Від кого се?... невже?

Любов

Ні, се від Крицького.

(Читає.)

Олімпіада Іванівна Що він тобі пише?

Любов

А, як завжди, якісь недомовки. (Читає, раптом сміється щлуістерично.) І сей туди ж, докоряв! Зрадили, бачите, його надії! Хто ж просив надіятись! Я ж йому писала: поставте наді мною хрест! Чого ж йому ще треба? (Рве лист і кидає його додолу.)

Олімпіада Іванівна (бере її за талію)

Любочко, ти б пішла одпочила, у тебе ж голова болить!

Любов

Ви боїтесь?

Олімпіада Іванівна

Бог з тобою, серденько. Я тільки бачу, що вони тебе розстроїли, вибили з нервів. Іди, голубочко, уже і лікар-ство пора пить, і купатись пора йти, я вже все приготувала.

Любов

(апатично)

Ну, гаразд...

(Виходить у праві двері до своєї хати.)

Олімпіада Іванівна зітхав і хитав головою, збирається і собі йти

з хати, але в цю хвилину одчиняються двері, і входить пані

Груїчева.

вихід XI

Олімпіада Іванівна, пані Груїчева, потім Любов. Груїчева

Чи тут живе?..

(Бачить Олімпіаду Іванівну і не кінчає фрази. Якийсь час обидві жінки дивляться одна на одну.)

Олімпіада Іванівна Маріє Захарівно, ви прийшли...

Груїчева

Мені треба Любов Олександрівну бачити. Вона дома?

Олімпіада Іванівна (тихо)

Я вас прошу, не тепер, потім, тепер вона не може вийти до вас.

Груїчева

^v (голосно)

Мені конче треба її бачити. Я не піду звідси, поки не побачу її.

Олімпіада Іванівна

Ради бога...

На порозі правих дверей з’являється Люба, бліда, очі опущені. Любо, нащо ти? Маріє Захарівно, я вас..*

Любов

" Чого ви, тьотю Ліпо! Коли Марія Захарівна прийшла до нас в гості, то ми повинні...

Груїчева

Я прийшла до вас не в гості, Любов Олександрівно!.. Любов

Тим більше. Що я повинна зробити для вас? Олімпіада Іванівна