Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 25

Вже її не видко.

Серце кришталеве, золоте кохання,

Дарма залицяння.

(Дивиться зальотно на Ореста; той закриває лице руками.)

¹ Тільки хвора людина є людиною! (нім.).— Ред.

² Манія самовозвеличення (лат.).— Ред.

Xa-xa-xa! Jalousie d'artiste ^{. (Раптом обіймає й цілує лікаря.) Чому ви не женитесь, Яків Григорович? Вам би треба жіночку молоденьку, гарненьку. (Лічить йому волосся На голові.) Один, два, три, чотири, в більше, ніж у Бісмарка!.. Вони думають, що я... (Торкає себе пальцем по лобі.) Я завжди була така, так веселіше, от я вам розкажу. (Говорить жваво з веселим, але напруо/сеним виразом лиця, немов згадує чи ловщь нитку ідей. Тон рішучий, переконуючий, дедалі все швидше говорить.) Я була душею товариства, а потім вони всі так співали, співали, ні, правда, грали, ні, зовсім не те, я їм розказала одну дуже смішну історію... а вони зажурились. Дивіться, он летюча рибка! Ану, хто швидше! (Біжить швидко до річки.)}

Орест переймав і ловить її за талію. Олімпіада Іванівна входить па половині її монолога, ридав, лікар заходжується коло

неї.

Любов (плеще в долоні)

Я виграла, я виграла! О щастя!

Орест

Любо, Любо! рятуйте, та що ж се таке?

Любов

(тихо, понизивши голос, здивовано)

Ти не даєш мені зловити щастя?

Завіса

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Хата, які звичайно бувають на російських курортах, як, наприклад, в Ялті; окрім звичайної дачної постанови, на авансцені зліва стоїть chaise longue, ліжка немає; хата, як видно, не спальня, а ніби салон. Праворуч двері в кімнату Люби, на середній стіні двері до виходу, ліворуч теж двері, але вони не одчиняються.

Олімпіада Іванівна сама, стоїть біля правих дверей, притулившись до одвірка, немов прислухається до розмови, що за дверима. Чути за дверима тургання стільця, чийсь голос: «Моє шанування» і Любине теж <<До побачення, доктор!». Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати.

вихід її

Олімпіада Іванівна і психіатр. Молодий доктор виходить, за ним зачиняються двері.

Олімпіада Іванівна ₍ (тихо)

Ну, що, доктор?

Психіатр

(теж тихо, взагалі вся розмова ведеться впівголоса) Нічого особливого, тільки все-таки осторога не вадить!

Олімпіада Іванівна Як же се, доктор?

Психіатр

Найбільше стерегтися шкідливих впливів, нервових роздражнень, прикростей.

Олімпіада Іванівна

Та де ж од них сховаєшся? Любочка така чутлива! Правда, тепер вона тихіша, спокійніша стала, ніж давніше.⁴ Отак тільки часом розплачеться, розсердиться, а потім нічого, знов спокійна.

Психіатр (до себе)

Ну, сей спокій...

Олімпіада Іванівна Що ви кажете?

Психіатр

Нічого. Я хтів сказати, що невеличкі розривки теж були б корисні. (Усміхається) Ми не коруємо нудотою.

Олімпіад а Іванівна

Та аби вона хтіла, я їй не буду перечити. Коли вона все каже, що втомлена, нічого не хоче. А сьогодні я оце вас попросила прийти, щось на голову скаржилась, так каже...

Психіатр

Знаю, вона мені казала... (Задумавсь.) Ви кажете, рік минув?

Олімпіада Іванівна

Так.

Психіатр Ви казали, що се у неї надовго було?

Олімпіада Івапівпа Так, з місяць, і минуло одразу, як рукою зняло.