Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 24

вихід XII

Сан я, Милевський, Орест, Олімпіада Іванівна і Любов.

С а н я

(побачивши Любу, стала здивована)

Що се таке?

Орест (до Милевського)

Де лікар, де лікар, скоріше!..

Саня хапає чоловіка за руку.

Любов

Я вже готова. Тільки роль виучу: по весіллі мій дебют.

(Іде на веранду, звідти декламує монолог Доісульєтти.)

Летіте вчвал, ви, румаки огнисті *,

До Фебових палат; візник такий,

Як Фаетон, хай вас жене на захід,

Хай миттю вас покриє хмарна ніч.

Спусти запону щільну, гречна нічко,

Ходи, матроно, в простих чорних шатах. Прийди, Ромео, ти мій день вночі,

, Бо ти лежатимеш на крилах ночі,

Як перший сніг на ворона крилі...

О мій Ромео!

(Кидається обіймати.)

Орест хапає її за руку.

Любов

Ходім, ходім, пора! Ай, пусти мені руку! Геть, я сама тебе не хочу, лютий, бери собі Сашо! (Виривається, біжить до Саніу бере її за плечі і пхає до Ореста.) Цілуйтесь!

Саня

Ой, рятуйте!

(Біжить у свій дім і з гуком замикає двері.)

Любов (до Милевського)

Як се я досі не бачила, що у вас такі гарні вуси? (Бере його за лице й повертає до себе.) Тільки шкода, що од них чорні метелики на руці зостаються. Часто ваша жінка миє рученята? (Сміється.) Як ви казали: любов — се балерина! Значить, я балерина.

(Зриває з себе вуаль, має ним над головою, кидає і ловить квітки, танцюючи шпарко вколо, немов вальса. Пробігає біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем. Орест хоче затримати її, вона зручно ухиляється і збігає на веранду.)

Милевський (до Олімпіади Іванівни)

Може б, їй дати що для заспокоєння. Я принесу капель.

(Виходить.)

\

ВИХІД XIII

Ті ж без Милевського і Сані. Лікар входить справа. Олімпіада Іванівна кидається до нього, показує на Любу, мімічна розмова між ними.

Любов

А, Яків Григорович! Ставайте тут! (Показує на місце перед сходами на веранду.) Я з вас намалюю Гіппократа, Сократа, а ви, тьотю Ліпо, будете Ксантіппа! Ха-ха! Не хочете! (Бере великого пензля, шпарко маоїсе по дощечці, потім кидає скриньку на землю, фарби і пензлі розсипаються.) Пісок пристане, буде добрий грунт, а то Крицький каже, що у мене грунту нема. А я йому казала, що я Жанна д’Арк. (З величним жестом.) «Горітиме святая орифлама!» *

Лікар

(підходить до неї, бере за руку)

Любов Олександрівно, як ви тепер маєтесь? Ви ранком скаржились, що у вас голова болить, а тепер вам іраще? ^

Любов

0 боже мій! (Весело.) І тут болить, і тут, і тут! (Показує на голову, на руки, шпарким і тремтячим рухом пробігає руками по всьому тілі.) Але се нічого, nur еіп kranker Mensch ist Mensch! ¹ Ідіть собі спати, я не держу вас!

Лікар (до Олімпіади Іванівни)

Ідіть приготуйте холодну ванну.

Олімпіада Іванівна виходить.

Любов

Ай, змова! Утопити мене хотять, кажуть, я божевільна!

(Кричить і плаче.)

Орест (до Люби)

Любо!

Любов (штовха його)

Іди! (Біжить до лікаря і шепче йому на вухо.) Я йому не вірю, у нього mania grandiosa ², він думає, що він Данте, ха-ха-ха! А от я йому на злість. Слухайте:

В синім морі тануть золоті хмаринки,

В небі ні зоринки,

Над водою в’ється ластівочка швидко,