Читать «Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Том 3» онлайн - страница 22

Орест

Чого ж розійтись?

Груїчева

А який же, по-твоєму, вихід! Хіба ж краще дражнити її і себе? Так же довго тривати не може, се фальшиво і тяжко, гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам, і я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, як вона з себе удає. їй не шістнадцять літ. Вона просто дуже зручно розлічила всі ходи.

Орест

Мамо, я прошу тебе не говорити так про Любу, інакше я не можу розмовляти далі.

Груїчева

Будь ласка, я маю право вимовляти свої думки і не добирати стилю для рідного сина. Ну, а чим же ти сб’ясниш те, що вона тримає тебе коло себе, мов на ретязі тримає, як павук...

/ Орест

Ну, се ще хто його зпа, хто кого більше тримає. .

Груїчева

Звісно, вона тебе. Що з того, що вона не зветься твоєю жінкою? Так найкраще, всі права і ні одного обов’язку!

Орест

Мамо, ти сама собі перечиш. Се навіть проти всякої логіки!

Груїчева

А де ж у вас логіка? Високі теорії, нова мораль!.. Добра мораль, зав’язати світ людині. Ні, не буде сього, я не дам тебе на поталу сій demi-vierge *, сій упириці. Ти мусиш покинути її.

Орест

Сього не буде ніколи, ніколи, скоріш я життя покину! Ти не маєш права вимагати сього!

Груїчева

Оресте! Я маю право на тебе. Я тебе викохала, виростила, тобі все життя віддала. Нема такої жертви, якої я б для тебе не принесла.

Орест

Я від тебе ніколи ніяких жертв не просив і тепер не прошу, а ти хочеш відібрати від мене життя, моє щастя, се просто егоїзм, насильство.

Груїчева

Оресте, Оресте, дитино моя! Що ти говориш, я ж для тебе на все готова! Женись, покинь мене, роби, що хочеш, тільки не губи себе. Хіба ж ти не знаєш, що утопиш себе, як оженишся з нею? її ж мати божевільна була...

Орест

Яке мені діло до її матері?

Груїчева

0 нещастя моє, невже ж ти візьмеш за себе сю божевільну!

З вікна чути крик Люби.

0 p e c t

Так, я візьму її або хам збожеволію, коли ти того хочеш.

(Раптово іде геть.)

Мати хапає його за руку, він виривав і кидається до будинку

праворуч.

Груїчева

Оресте, Оресте!

Орест входить у двері,

Боже мій, боже!

(Виходить, схопивши голову руками.)

вихід X Орест і Любов.

Любов

(вибігав па веранду, одною рукою тримається за голову, другою одвертав від себе Ореста)

Лиши мене, лиши мене, все скінчено, я виїду, ми більш не побачимось. Твоя мати має рацію, ти не повинен брати якоїсь божевільної!

Орест

Любо, прости їй, се просто заздрість материнська, вона не звикла ділити мене ні з ким, потім вона побачить, яке щастя ти мені даси, і перша попросить у тебе пробачення.

Любов

Ні, ні, вона їїравду казала. Я упириця, я п’ю з тебе кров...

Орест

Доле моя, що ти говориш? Ти просто розстроєна сьогодні! Заспокойся! Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше!

Любов (плаче, припавши до колони)

О наша блакитна квітка, що з нею сталось!

Орест

Не жалуй — що сталось, мусить статись, будем брати те, що дає життя.

Любов

Не можу, не маю права...

Орест

Право! Я знаю тільки одно право, право на щастя! А яке ж ти маєш право віддавати мене в жертву якійсь фантазії, якійсь фікції. Ти ж знаєш, що, кидаючи мене, ти губиш мене з тілом і душею, у мене нічого не зостанеться в житті без тебе.