Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 96

Хіба не повинен нас дивувати розкол між напрямом думок народних мас, спрямований винятково на економічні проблеми, і напрямом думок партій, що намагаються винятково займатися політикою? І хіба не є факт, що євреї займають сильну позицію в обох таборах: у політиці, щоб давати їй реакційний напрямок, і в робочих колах, щоб налаштовувати їх у радикальному, створюючи цим між ними безодню? І чи не існує цей розкол тільки між неєвреями? У всякому разі серед євреїв він відсутній: тому що суспільство складається з неєвреїв, а елемент, що руйнує, складається з євреїв.

Подивимося далі: «Ми включили в конституції оманні, нездійсненні права народу. Всі ці так звані “права народу” існують тільки в теорії і ніколи не можуть здійснитися… Пролетарій — не більше, ніж жебрак, і отримує від конституцій лише крупиці, що падають з нашого столу як винагороду за те, що він вибирає наших агентів і помотає проводити в життя наші заходи. Всі республіканські права для бідних є лише гірке глузування, тому-що гніт повсякденної роботи заважає їм користуватися ними, і одночасно пролетарій не має можливості розраховувати на визначений і вірний дохід, тому-що дохід стоїть в залежності від припинення робіт і страйків, що у свою чергу залежать або від підприємців, або від товаришів по роботі». (Прот. 3). Для того, хто вивчив різні форми страйків у нашій країні, це зауваження про них не представляє нічого загадкового. Далі говориться: «Ми примусимо збільшити робочу плату, але робітникові це не принесе користі, тому що одночасно ми викличемо збільшення цін на всі необхідні для життя предмети, під приводом падіння землеробства і скотарства; штучним шляхом ми глибоко підірвемо джерела виробництва товарів тим, що ми вселимо робітникам анархічні ідеї». (Прот. 6).

Нарешті: «Ми виступимо як визволителі робітничого класу, що прийшли для звільнення його від утиску, і переконаємо його приєднатися до нашої армії соціалістів, анархістів і комуністів, яким ми у свою чергу зробимо допомогу під личиною принципу загального світового братерства». (Прот. 3). Зіставляючи ці місця, варто згадати приведені багато раніше слова Сера Євстафія Персі (Eustace Percy), що також відомі євреям: «Не в тому справа, що єврейство цікавить позитивна сторона радикальних принципів, і не в тому, що воно бажає взяти участь у неєврейському націоналізмі або в демократії, але в тому, що жодний неєврейський уряд не може не бути євреям ненависним».

Автор «Єврея-Переможця» говорить: «Єврей демократ за почуттями, але не за природою. Коли він проповідує загальне братерство, то цим він бажає домогтися лише того, щоб соціальні ворота, закриті для нього в багатьох областях, нарешті розгорнулися перед ним, — не тому, що він бажає рівності, а тому, що він бажає стати паном і в соціальній області, подібно тому, як він вже зробився ним в інших. Багато поважних євреїв без сумніву будуть заперечувати правильність сказаного, але якщо таке заперечення і буде мати місце, то це пояснюється лише тим, що живучи довгий час в атмосфері Заходу, вони втратили здатність розуміння того, що підготовлялося в надрах їхніх східних одноплемінників».