Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 92

Перший натиск єврейства спрямований проти колективних думок, тобто проти групи ідей, що у силу властивого їм внутрішнього збігу зпаюють великі союзи людей у політичну, расову, релігійну або соціальну єдність. Іноді ці ідеї позначають словом «принципи», іноді словом «ідеали». Але як би їх не називали, безсумнівно одне: вони є невидимим зв'язком єдності, загальною верою і з'єднувальною силою союзів, заснованих на єднанні і вірності. Протоколи висловлюють думку, що проти цих духовних сил повинен бути спрямований перший удар. Відповідно з цим єврейська пропаганда з виттям про мир спрямовані до того, щоб похитнути цього роду колективні підвалини. Адже «коливати», у загальноприйнятому змісті, зовсім не значить робити дурне або безчесне. Великий вплив всякої єресі, всякого протесту проти віджилих ґрунтується на тому, що нові думки притягують до себе також і людей чесних і схильних до добра. Пояснення, чому явище, по природі своїй помилкове, знайшло для себе такий твердий ґрунт у сучасному житті, полягає в тому, що всі мнимі істини переконують, надихають і на вид представляються доброякісними і справедливими. Тільки після довгої роботи в ім'я помилкових ідеалів, що виражаються однак у переконливій, надихаючій і на вид моральній формі, стають ясними дурні плоди цієї роботи, що виявляються в нерозумних, розкладницьких і в корені дурних вчинках і створюють біля себе таку ж обстановку. Всякий, хто візьме на себе обов'язок простежити ідею волі в її поступовому розвитку в Російської Історії, починаючи від філософськи обґрунтованого вихідного пункту її до кінцевого етапу, що виразився в сучасній дійсності, може скласти собі ясну думку про хід такого процесу.

Протоколи зтверджують, що неєвреї нездатні здраво судити, що привабливі ідеї, насаджені серед них планомірно і міцно, і що сила мислення в них зовсім підірвана. Всякий неєврей, на щастя, у стані перевірити на собі, наскільки така думка правильна. Якщо така людина добре продумає ті погляди, якими вона керується в житті, особливо ті, котрі обертаються біля їх центрального осередку — «демократії», то він прийде до того висновку, що його духовний світ знаходиться під владою цілої групи ідей, про походження і внутрішню цінність яких він ще ніколи не давав собі звіту. Якщо він думкою продовжить перевірку цих ідей і, припустимо прийде до висновку, що вони нездійсненні, то в нього з'явиться відповідь: «ми ще недостатньо для цього пішли вперед». Коли ж він потім побачить, як люди, «досить пішли вперед», запроваджують ці ідеї в життя, то на нього нападають страх і жах; тому що те, що звичайно прийнято називати «прогрес», є ніщо інше, як поліпшення за допомогою погіршення, що являє собою особливу форму розкладання. Тим часом кожна така ідея окремо була «гарна, розумна, чудова і гуманна». Проникаючи думкою ще глибше, неєврей побачить, що такого роду ідеї впертіше за все проповідуються світові, а зрештою йому стане ясно і те, хто є їхніми проповідниками.

У Протоколах виразно говориться, що перша їхня перемога над здоровою суспільною думкою була досягнута за допомогою ідей, що групуються навколо поняття «демократії». Для того, щоб стати подібним знаряддям, така ідея повинна суперечити природному ходові життя: у ній повинна полягати теорія, несумісна з фактами життя. Далі, такого роду життєпротивна теорія має шанси пустити корені і зробитися вирішальною лише настільки, наскільки вона представляється людському духові розумною, надихаючою і доброякісною. Тим часом істина дуже часто на перший погляд представляється противною розуму, що гнітить, і навіть іноді недоброякісною; але в ній криється одна вічна перевага, що вона — істина, і те, що на ній засноване, ніколи не може привести до збентеження.