Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 54

Не можна обвинувачувати євреїв за те, що національна вірність і самосвідомість виявляються в них слабкіше, ніж у корінних громадян будь-якої країни: протягом сторіч вони були всесвітніми громадянами. Під будь-яким національним прапором єврей може виявляти коректність, яка вимагається від нього, як громадянина і співмешканця; однак його розуміння значення цього прапора буде завжди інше, ніж у того, хто знає лише один прапор. Політичний елемент розглянутого питання полягає в тому, що євреї представляють собою особливу націю серед інших націй. Деякі заступники євреїв, особливо в Америці, це положення відкидають, але сам єврейський дух постійно викриває облудність їхніх надмірних старань. Причину, по якій наявність такої національної особливості настільки завзято відкидається, не завжди можна зрозуміти. Якби Ізраїль прийшов до свідомості, що його світова місія не може виповнитися за допомогою золотого тільця, то, може бути, його світове громадянство стосовно людства і його незламна національна замкнутість стосовно самого себе виявилися б сильним і плідним фактором у справі створення людської єдності, якій тепер поводження єврейства, як цілого, так сильно заважає. Світ зупиняється не на тому факті, що євреї являють собою націю, а на тому, яке вживання вони роблять з цього, ніяк і ніким непереборного факту. Народи намагалися злити із собою євреїв в одне ціле, і такої ж спроби до злиття були зроблені і з боку євреїв. Але доля, очевидно, передрікала їм вічну національну відособленість, і як самі євреї, так і інше людство повинні рахуватися з цим фактом; у ньому потрібно бачити віще пророцтво і прагнути знайти шляхи до його здійснення.

Теодор Герцль, одним з найвидатніших серед євреїв, був одним із тих представників нового часу, хто гласно виступали, що мали, можливо, найглибший погляд на філософське обґрунтування єврейської сутності. Сумніватися в тому, що єврейська нація існує, для нього було неможливим. Навпроти, він при кожному зручному випадку повторював: «ми представляємо собою народ, ми нація». Так само він усвідомлював, що все те, що називається єврейським питанням, має політичний характер.

У введенні до свого твору «Єврейська держава» він говорить: «Я думаю, що я розумію антисемітизм, що представляє собою досить складне явище. Однак з єврейської точки зору я дивлюся на нього без страху і ненависті. Думаю, що я в стані розібратися в тому, які елементи його повинні бути приписані плебейській моді, які звичайної торговельної заздрості, які спадкоємним забобонам, або релігійній нетерпимості, і які так званому самозахистові. Я думаю, що єврейське питання так само мало є соціальним питанням, як і релігійним, хоча іноді віно і приймає одну з цих форм. Це національне питання, що може бути вирішене тільки тоді, коли воно перетвориться в питання світової політики, буде роз'яснене загальними зусиллями всіх цивілізованих народів земної кулі і поставлене під їхній контроль».

Герцль зтверджує не тільки те, що євреї являють собою націю. На питання майора Гордона, члена королівської Британської еміграційної комісії, у серпні 1902 року він прямо відповів: «Я скажу вам те, що я розумію під ім'ям нації, а ви можете до цього додати прикметник “єврейська”. По моїх поняттях нація являє собою в історії людську групу, досить міцно зпаяну, котру загальний ворог змушує триматися разом. От що по моєму значить нація. Якщо ви додасте до цього слово “єврейська”, то отримаєте те, що я розумію під єврейською нацією». Описуючи дію цієї єврейської нації на все людство, доктор Герцль писав: «Якщо ми падаємо, ми перетворюємося в революційний пролетаріат, в унтер-офіцерів революційних партій; якщо навпаки йдемо в гору, то з цим разом росте і страшна могутність наших капіталів».