Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 39

Єврейські релігійні вожді повинні б подумати про те, що з боку їх самих йде більше явної гостроти й упередженості проти християнства, ніж то було коли-небудь, можливо, в американських християнських церквах. Порівняння єврейської преси з американською церковною пресою не залишає в тому ніяких сумнівів. Жоден християнський письменник не рахував би правильним і розумним нападати на єврейську релігію. Проте навпроти, якщо піддати протягом шести місяців спостереженню єврейську пресу, то легко буде знайти масу нападок і упередженості проти нашої. Крім того, ніякий церковний гнів не може зрівнятися з тим гнівом, що обрушують євреї на єврея, що перейшов у християнство. Це щось у роді священної вендети. Навпроти, якщо християнин переходить у єврейство, то беруть до уваги мотиви, що спонукали його до того; це ніколи не має місця, якщо єврей приймає християнство. Сказане відноситься, як до правовірного, так і до вільнодумного крила єврейства. З цього ясно, що на євреїв нападають не заради віри, а по інших мотивах. Проте, коли євреї довідаються про почуття неприхильності до себе, то з неухильною одноманітністю висловлюють те саме припущення, що почуття ворожості до них породжується причинами, з яких перша і найважливіша причина — це їхня віра. Може бути, вони шукають розради у свідомості того, що вони страждають за віру, але це неправда. Кожен розважливий єврей повинен це знати. Він повинен був би так само знати, що у всіх християнських церквах, що визнають і вивчають древні пророцтва, панує жвавий інтерес до долі народу Ізраїльського. Адже там пам'ятають, що це йому були дані відомі пророцтва про майбутнє його положення у світі, і вірять, що вони виповняться. Майбутність євреїв, передвіщена пророками, знаходиться в тісному зв'язку з майбутністю нашої планети, і християнська церква, принаймні євангелічна, котру євреї більше всього проклинають, вірить у відродження обраного народу. Якби більшість євреїв знала, з якою увагою і співчуттям наша церква вивчає пророцтва, як вірить в їхнє виконання, а разом і в те, що людству через євреїв призначено ще прилучитися до великого блага, то, напевно, вони стали б дивитися на церкву іншими очима. Вони щонайменше довідалися б, що церква не вважає себе знаряддям їхнього навернення, — обставина, яка більш за все викликає гіркоту єврейських вождів, що у цьому відношенні глибоко помиляються, — але що навернення їхнє буде при інших обставинах і зовсім іншими засобами, а саме, за допомогою єврейського «Месії», а не за допомогою «дикого олійного древа язичників».