Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 36

Може колись настане день і якийсь новий пророк, явившись, провістить, що обіцянки, дані древньому Ізраїлю, не можуть здійснитися способами Ротшильдів і що з обітовання про благословення всіх народів через Ізраїль ще не виходить, що всі народи повинні зробитися господарськими данниками обраного племені. Якщо такий час дійсно наступить, то треба сподіватися, що життєва сила єврейства піде по таких шляхах, що змусять висохнути теперішні джерела, що харчують «єврейське питання». А поки що пролиття світла на плани, що виношують вищі кола єврейства, не слід вважати антисемітизмом; навпроти, цим може бути зроблена невимірна послуга самому єврейству.

B. Не підлягає сумніву, що антисемітизм у різні періоди порушував спокій багатьох народів, затемнював ясність суджень, псував характери й опоганював руки своїх послідовників. Однак, гідне подиву, що він ніколи не приніс ні найменшої користі своїм послідовникам і нічому не навчив євреїв, проти яких він йшов.

Антисемітизм може бути різного роду, і різновиди ці досить численні. Деякі з них ми приведемо тут.

1. Антисемітизм іноді виявляється під виглядом простої відрази до єврея, як особистості, незалежно від того, хто він і що він. Такий антисемітизм зустрічається часто в людей всіх станів і положень, але переважно серед тих, хто сам ніколи не приходив у зіткнення з євреєм. Часто він виявляється в людей ще в ранній юності і виражається почуттям відрази до слова «жид». Це почуття загострюється тим, що слово це вживають, як лайливе або як позначення шкідливих махінацій. Ним, однак, користуються, як лайкою однаково і проти неєвреїв, що зробили що-небудь погане. Різниця в застосуванні його до євреїв полягає лише в тому, що тут, ним користуючись, мають на увазі всю збірну особистість єврейської раси сукупно, а не визначених осіб, до яких застосування цього епітета було б обґрунтоване. Симпатія не залежить від нашої волі. Навпроти, почуття відрази допускає перевірку. Усяка людина, що міркує неупереджено, повинна час від часу перевіряти свої почуття і, зокрема, помізкувати про те, що особа, що вселяє йому відразу, може бути насправді настільки ж гарною, як він сам, а може бути, і краще. Наше почуття відрази є ніщо інше, як сила притягання або відштовхування, що існує між окремими особистостями, і зовсім не є вірним доказом, що інший гідний презирства. Там, де до цього почуття домішується, засноване на досвіді, або інстинктивне, небажання входити в ділові зносина з особами єврейської раси, звичайно, не можна говорити про забобон, за винятком випадків, коли люди вважають, що серед євреїв взагалі не може бути нікого, гідної поваги. Таке вкрай негативне відношення до євреїв, крім природженої відрази, залежить ще і від інших причин. Багато хто не люблять євреїв, навіть не будучи антисемітами. У цьому немає нічого дивного; ми часто бачимо, що розумово розвинуті євреї самі не знаходять особливого задоволення в спілкуванні зі своїми одноплемінниками і спілкуються тільки з високо освідченими євреями. Поряд з цим явищем варто було б піддати дослідженню особливості і звички рядового єврея, докладно розглянути відразливі риси його характеру, що дістають жорстокий осуд з боку самих євреїв, але цю характеристику ми зробимо в іншому місці.