Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 29

Саме собою зрозуміло, що сучасний єврей це заперечує. Він заперечує думку, начебто єврей відрізняється чим-небудь від інших людей, крім своєї віри. «Єврей, — говорить він, — не є расова ознака, а віросповідання, як член єпископальної церкви, католик або просвітеріанин». Такий погляд можна часто зустріти в друці, де євреї обурюються, коли їхніх єдиноплемінників, винних у якому-небудь злочині, називають євреями. «Адже, коли говорять про інших обвинувачуванх, не вказують їхнього сповідання, чому ж це роблять, коли мова йде про євреїв?» Заклик до релігійної терпимості завжди робить відоме враження; крім того часто буває корисно відвернути увагу від деяких речей.

Що євреї відрізняються від іншого людства тільки своєю релігією і моральним її змістом, спростовується тим, що єврейське сповідування насправді є моральним фундаментом двох інших великих віросповідань. Далі підтвердженням цього може служити той факт, що з усього числа євреїв, що живуть серед народів, що говорять англійською, два мільйони визнають тільки свою расу, а не своє віросповідання, і лише один мільйон визнає останнє. Чи можна звідси визначити, що перші менш євреї, ніж останні? В усякому разі весь світ, так само як і антропологи, такого розходження не роблять. Ірландець, що залишив лоно своєї церкви, залишиться, незважаючи на це, Ірландцем; теж треба сказати і про єврея, що залишив синагогу: він також не перестає бути євреєм. На цьому сходяться як євреї, так і неєвреї.

Якби вищевикладене, не дуже давно винайдене євреями пояснення було дійсно правильне, то питання зробилося б ще більш важким; тому що тоді корінь єврейського прагнення до світового панування довелося б шукати в їхній релігії. Ми повинні були б у такому випадку сказати: «євреї зобов'язані своїми успіхами своїй релігії» і почати вивчати віросповідання, що дає своїм послідовникам настільки велику матеріальну силу і багатство. Але, крім сказаного, цій думці суперечить ще і наступний факт: євреї, що панують над світом, насправді зовсім не так релігійні. Нарешті, всім відомо, що самими набожними і самими слухняними прихильниками Іудейської релігії є саме найбідніші євреї. Якщо бачити в єврейській правовірності підвалини старозавітної моралі, то даремно шукати її серед єврейських владик, що своє віросповідання просочили навчанням унітаристів тією ж мірою, як християнські унітаристи об'євреїли своє, а треба шукати її між бідними, живучими в темних провулках, що свої суботні ґешефти приносять у жертву святості суботи, зберігаючи тим своє віросповідання чистим від усякої домішки модернізму.

Якби євреї відрізнялися від усього людства тільки чистотою своєї віри, то всі питання вирішувалися б дуже просто: всяка критика єврейства стала б тоді нічим іншим, як лицемірним і ревнивим пустосвятством.