Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 27

Вживання слова «людяність» у з'єднанні зі словом «єврей» звичайно здобуває, хоча і не навмисне, специфічне значення. Існує думка, що до євреїв відносяться не цілком людяно. Але, борг виявляти людяність стосовно всього іншого людства лежить також і на євреях. Єврей протягом довгого часу звик вимагати гуманного відношення винятково тільки до самого себе. Але інше людство теж має повне право вимагати і від нього відмовлення від такого однобічного погляду, вимагати, щоб він припинив експлуатацію світу, щоб він перестав чисто єврейські досягнення ставити початком і кінцем своєї діяльності. На єврейському народі лежить обов'язок виконати старі пророцтва, що говорили, що через нього всі народи землі будуть благословенні, і для цього він повинний почати нову роботу, приступити до якої дотепер заважала йому відчуженість.

Єврей повинен перестати грати роль єдиного об'єкта людяності і на ньому лежить борг виявити теж почуття стосовно суспільства, що із тривогою дивиться на те, як високі і сильні прошарки єврейства спустошують його настільки немилосердно, що планомірне зубожіння, що звідси випливає, можна назвати економічним погромом беззахисного людського суспільства. Тому що насправді: проти добре продуманих мучительских прийомів єврейських фінансових груп суспільство знаходиться в такому ж безпомічному положенні, у якому часом знаходилися зігнані штучно в одне місце юрби російських євреїв проти антиєврейськи налаштованих мас.

З моменту появи в друці цих моїх писань вони знаходилися під організованою забороною. Пошта, телеграф і словесна проповідь діяли всі в тому самому напрямку: про кожну з цих статей кричали, що це цькування. На перший погляд могло здатися, що, дійсно, в них міститься безсердечний і грубий напад на безпомічний і гідний жалості народ, поки, нарешті, не стало ясно, що лемент про допомогу відзначений печаткою владу імущих. Грошові кошти тих, хто протестував, і число членів союзів, голови яких збуджено вимагали мого зречення від усього, що з'явилося в друці, ясно на це вказують. У глибині всього цього галасу схована погроза бойкоту; ця погроза і була причиною того, що всі спроби надати гласності викриття самого безневинного змісту по єврейському питанню дотепер кінчалися в Америці невдачею.

Однак замовчати єврейське питання в Америці шляхом погроз не завжди вдається; і настільки ж невдалими треба визнати спроби писати і говорити про все єврейське винятково в хвалебному тоні. Питання це існує і перетворити його шляхом спритної пропаганди в щось інше не можна; так само не можна задушити його погрозами. Євреї Сполучених Штатів зробили б найбільшу послугу своїм єдиноплемінникам у всьому світі, якби вони перестали голосно кричати про «антисемітизм», а прийняли б інший, більш підходящий тон, замість того, котрий був би доречний, якби справа йшла про беззахисну жертву. Взагалі їм варто було б підходити до цьому питанню з відкритими очима і піддати здоровому обговоренню питання про те, яким чином кожен єврей, що любить свій народ, може послужити справі справедливого вирішення єврейського питання.