Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 22

Справа по єврейських поняттях значить — гроші. Яке вживання зробить з них той, що нажив, — питання інше. Але ідеалістичний міраж ніколи не повинний заважати процесові роблення грошей. Кількість нажитих доларів ні в якому разі не повинна скорочуватися; всякі, зроблені по власному почину реформи, якими інші люди намагаються поліпшити положення робітників, не повинні мати місця.

Ці явища не слід приписувати жорстокосердості євреїв; вони залежать лише від жорстокості розуміння ними ділової структури. По єврейських поняттях «справа» орудує товарами і грішми, а не людьми. Людина, що впала в нестаток, може викликати жаль єврея, але, якщо мова йде про торговельну фірму такої-то особи, то він сам і його фірма для єврея дві речі зовсім різного порядку. Єврей-ділок не розуміє, як можна людяно поставитися до фірми і чому його спосіб дії інші люди називають жорстоким. Євреєві такий докір здається несправедливим; він заперечить, що тут питання йде тільки про справу, а не про людину.

Цим, може бути, мислимо пояснено існуючі в Нью-Йорку єврейські підприємства, «вичавлюючі піт» (Sweating system). Коли чуттєві люди оплакують долю бідних євреїв, зайнятих у нью-йоркських майстернях, що експлуатують працю, то по більшій частині вони зовсім не знають, що винахідниками, що отримують користь від цих «підприємств, що вичавлюють піт», є самі євреї. Америка може пишатися тим, що в ній ніхто не піддається релігійним і расовим переслідуванням і що всякий має право на волю. З іншої сторони всякий уважний спостерігач повинен прийти до того висновку, що безсердечне ставлення, що мають євреї в Сполучених Штатах, виходить єдино від людей їхнього власного племені, від їхніх хазяїнів і доглядачів. Дивно те, що при цьому, як стригучі, так і ті, котрих стрижуть, не відчувають самі цієї нелюдськості або жорстокосердості, — це «ґешефт». Експлуатований живе надією, що наступить день, коли він сам зробиться власником такої ж майстерні, повної людьми, що будуть на нього шити. Їхній нескінченний інтерес у житті і що ніколи не залишає їхнє честолюбство піднятися по соціальним сходам і самому зробитися власником майстерні дозволяють їм нести своя працю, не почуваючи експлуатації або несправедливості, — почуття, що, по суті, і додає найбільшу гіркоту бідності. Єврей ніколи не дивиться на роботу, як на нещастя, але разом з тим він не примиряється з думкою, що підлегли стан даний йому в долю надовго. Тому, він воліє додавати всі свої сили, щоб пробитися вище, і замість того, щоб скаржитися на тиск свого дійсного положення, він прагне поліпшити його.

Все це з погляду особистості, може бути, і дорогоцінно, але з погляду суспільної наводить на міркування. Наслідок цього порядку є те, що до останнього часу всі роки нижчої праці залишалися без усякого піклування, у той час як вищий клас не почував ні найменшої потреби зайнятися соціальними реформами і поліпшенням робочого побуту. Участь єврейських магнатів у добродійності гідно поваги, але робота їх у соціальних реформах дорівнює нулеві. З почуттям жалю, гідного наслідування, вони приділяють частину своїх баришів робітникам з метою зменшити людський нестаток, що робиться від їхнього способу отримання прибутку. Однак, серед великого числа багатих євреїв добродійників не можна знайти жодного, котрий енергійно виступив би з вимогою олюднення промислової роботи, методів її і наслідків, що звідси виникають.