Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 138
Генрі Форд
Щоб довідатися, що думають і чого бажають вожді єврейства в Сполучених Штатах або інших країнах, зовсім не слід прислухатися до їх промов, звернених до неєвреїв, але лише до того, що вони говорять своєму народові. Так, якщо ви хочете знати: — чи вважають себе євреї за людей, призначених для панування над світом і за представників того народу, або раси, що гостро відрізняється від інших народів і рас? Чи дивляться вони на все неєврейське людство, як на законно їм належне робоче поле, що вони можуть експлуатувати, керуючись менш суворими моральними правилами, ніж ті, які вони застосовують до власного народу? Чи знайомі їм основні положення Протоколів і чи втілюють вони їх у житті, — на всі ці питання ґрунтовні відповіді можна знайти тільки в тому, що єврейські вожді говорять євреям, а не в тому, з чим вони звертаються до сторонніх.
Всім відомі єврейські імена, що найчастіше зустрічаються в пресі, ще не являють собою всіх глашатаїв єврейства, але лише обрану групу, представників відділу пропаганди, чия задача виконується або у формі пожертвувань для християнських благодійних установ, або у формі «ліберальних» думок у питаннях релігійних, соціальних і політичних. Однак, у якій би формі ця лицьова сторона не виявлялася, безсумнівно одне, що діяльність єврейських ватажків у власному змісті постійно прикрита видимою личиною таких дій, до яких бажають залучити вдячні погляди неєвреїв.
Висловлювані в даній книзі думки і констатовані в ній факти всі до одного обгунтовані недвозначними доказами і тим, що ми чуємо з вуст самих єврейських вождів. Тому, якщо євреї заперечують висловлені положення, то вони заперечують те, що самі захищають. Таке відношення до справи можна пояснити тільки тим, що на їхню думку, наші дослідження не досягли ще до тієї крапки, що вони намагаються ретельно сховати від світу.
З найбільшою жорстокістю заперечується думка про те, що більшовизм, будь то в Росії, або у Сполучених Штатах, є річ єврейського походження. Таке заперечення представляє собою один з яскравих прикладів зухвалої двомовності. Перед неєвреями єврейський характер більшовизму заперечується. Навпроти, у мовчазних надрах єврейських громад, під прикриттям єврейського жаргону й у схованках єврейської національної преси ми знаходили гордовиті визнання, щоправда, перед лицем лише власного народу, що більшовизм — справа єврейська.
Щоб уникнути обвинувачення в убивствах, моральному здичавінні, розбоях і в голодній смертності, що під шум цинічно звучних гуманітарних фраз у даний час панують у Росії, і у всьому тому неймовірному жаху, що у його цілому, не можна ні описати, ні зрозуміти, єврейська пропаганда хапається за дві соломини. Насамперед говорять, що Керенський, що відкрив дорогу більшовицькому вторгненню, не єврей. Якщо вдуматися, то навряд чи можна знайти більш сильний доказ на користь єврейського характеру більшовизму, як це вічне, гучне, єврейське твердження, що принаймні двоє головних винуватців більшовизму, не були євреями.
