Читать «Міжнародне єврейство» онлайн - страница 136

Так, так може бути, але лише тоді коли в єврейській громаді ставиться питання на користь чого-небудь. Тоді утвориться більшість думок і, імовірно, по більшій частині думка навіть незначної меншості дає себе відчувати. Але коли мова йде про питання проти чого-небудь, то єврейська громада являє собою повну єдність. Цей факт може засвідчити кожен спостережливий політичний діяч.

Кожний може в політичному житті проробити цей досвід над собою. Йому варто тільки привселюдно заявити, що він не допустить впливу над собою євреїв і взагалі не буде підкорятися ніякому впливові. Якщо він, до речі, при цьому дозволить собі вжити слово «жид», то йому не потрібно буде читати ніяких книг на доказ єврейської солідарності: він незабаром відчує її на своїй шкурі. Ця єврейська солідарність у справах, що залежать чисто від голосування, не може, саме собою зрозуміло, досягти всього, чого вона б бажала; політична сила євреїв полягає не в кількості голосів, але в їхньому впливі на верхи урядів. Євреї, якщо взяти останні п'ять років, весь час були політичною меншістю у відношенні підрахунку голосів, але у відношенні впливу вони були політичною більшістю. Вони панували і самі цим хвалилися. Ознаки їхнього панування можна спостерігати скрізь.

Головну ознаку цього панування видно у відношенні до євреїв у політичному житті. Ця ознака страх, тобто те ж саме, що і у пресі. Цей страх такий великий, що ніхто не сміє говорити про євреїв так само, як говорять про вірменів, німців, росіян або індусів. Що представляє цей страх, як не доказ того, що всім відома єврейська могутність і та нещадність, з якою вони нею користуються? Дуже можливо, що навіть самий антисемітизм, як то зтверджують інші єврейські публіцисти, є ніщо інше, як вираження вищого ступеня страху. Страх перед чимось невідомим. Безприкладне видовище бідного на вид у масі народу, що, насправді, багатший за всіх інших, незначної меншості, що могутніша більшості всіх інших, може і справді подіяти на роздратовану уяву і породити примари. Знаменно те, що всі ті, хто звичайно видають себе за визнаних представників єврейства, анічогісінько не мають проти цього страху: вони навіть вважають його бажаним; вони навіть мають особливе мистецтво підтримувати постійно цей страх, — тільки у визначеному, ретельно зваженому розмірі, так, щоб він не занадто бив в очі. Але варто рівновазі порушитися, негайно виявляється їхня слабка сторона. Тоді, насамперед, пускаються в хід погрози в надії відновити страх; якщо ж погрози виявляються неспроможними, то починаються крики і пхикання з приводу «антисемітизму».

Було б дивно, якби євреї не бачили, що найнижчі прояви антисемітизму саме породжуються тим страхом, що вони свідомо розвивають у навколишній їхній обстановці. З нього виникає ненависть до євреїв самої гіршої якості. Тим часом, людина з нормальним моральним почуттям, буде більше за все інше уникати вселяти страх іншим; знаходити в цьому задоволення і витягати з цього користь можуть тільки люди нижчої раси.