Читать «Майстри часу» онлайн - страница 7

Юркевич. Так, звичайно, — вибачте мою необiзнанiсть. Але все ж таки — двадцять тисяч карбованцiв за одну курку!

Лундишев. За одну курку, за одну курку! Ви краще скажiть, згоджуєтеся ви чи нi?

Юркевич. Дозвольте, але ж я їду для розваги, для вiдпочинку, а в такому разi менi доведеться зразу повернутись та ще… з куркою. Можете собi уявити?

Лундишев. Пусте, дурницi! Проїздитесь за один тиждень — i можете знову в Париж. Я знаю, ви людина молода, небагата — на дорогу i за комiсiю пропоную вам три тисячi — згода?

Юркевич. Три тисячi! Менi! Та це ж цiле багатство!

Лундишев (смiється). Ну, от бачите, значить, по руках. Сердечне спасибi, мiй дорогий. Ну, то ось вам пакет — тут рiвно двадцять три тисячi карбованцiв. Там усе зазначено — i адреса i все iнше. (Вiддає пакет). Дуже радий! (Потискує йому руку). Дуже радий!

Юркевич. Але, справдi, менi навiть соромно. Це вже дiйсно арабськi казки!

Лундишев. Принцеса Буль-Буль ель Газар, ха-ха-ха! Нiчого, нiчого, не турбуйтеся. Головне, привезiть менi цю жар-птицю — ви ж знаєте, що за це завжди належить нагорода. Ну, значить, адье — щасливої дороги! До речi, пардон, трохи не забув. Ви, мiй любий, у курiвництвi. звичайно, профан. То ось я написав вам кiлька iнструкцiй. Дуже прошу вас, догляньте, будь ласка, курочку, щоб вона, боронь боже, не захворiла в дорозi.

Юркевич. Ну, звичайно, звичайно… Вживу всiх заходiв.

Лундишев. Насамперед, зрозумiла рiч, примiщення. Клiточку треба чистити двiчi на день. Далi треба пiдсипати їй пiсочку, соснових шпильок, попелу. Потiм харчування. Давайте їй овочi, салат, цвiтну капусту, котлети, а ще краще — нехай поклює пшенички. Ви, мiй любий, робiть так: на обiд давайте їй котлетку i трошки гречаної кашi з салатом, а на снiданок i на вечерю нехай поклює пшенички або пшона. П'є вона, звичайно, чисту воду i молочко. Да, давайте їй трохи вапна i товченої шкаралупки. А головне, мон шер, протяги — бережiть її вiд протягiв, мiй любий! Вiзьмiть окреме купе першого класу.

Юркевич. Звичайно, звичайно, не турбуйтеся — зроблю все.

Лундишев. Ну, то бувайте, адьє! Оревуар! Менi ще треба до начальника станцiї — я ще заскочу. До речi, краще, коли це все залишиться мiж нами — почнуть, розумiєте, ахати — ось не гiрше за вас — двадцять тисяч курка! Двадцять тисяч курка! Ах! Ах! Я навiть жiнцi не говорив про це. Так краще. (Iде до дверей). Бон шанс!

Юркевич. На все добре.

Лундишев (повертається). Да, трохи не забув — блохи! Це вже не в службу, а в дружбу, — пошукаєте в неї, мiй голубе, блiх, якщо ця капость заведеться. Якщо в неї буде погано з шлунком — дайте їй трошки червоного вина. Ну, я йду.

Бере руку Юркевича i потискує. В цю хвилину дверi тихо вiдхиляються, i в них заглядає Софiя Петрiвна, яка чує дальшi слова розмови.

Дивiться ж, мiй рiдний, бережiть мою принцесу, мою любу втiху. Доручаю її вам, мою руденьку красуню!