Читать «Майстри часу» онлайн - страница 22

Поручик. Єсть, пане полковнику! Затримали! (Притискує хустку до щоки). Злочинниця вiдстрелюва-лась…

Юркевич (поривається до Лiди). Лiдо! Моя рiдна дiвчинко!

Полковник. А! То ось яка тут стенографiя? Чудово! Через пiвгодини будете обоє розстрiлянi. Поручику, розпорядiться.

Карфункель, який увесь час уважно стежив за цiєю сценою, тепер виступає вперед.

Карфункель. Iр зайд толь! Вi з'їхаль з глузду! Я протестую! Потрудiться не робити дурницi i вiдправляйте наш поїзд. Я телеграфiрен германський посол!

Полковник. Що таке! Та ви ошалiли! Я вас самих розстрiляю через двадцять чотири години… через двадцять чотири хвилини.

Карфункель. Мене? Через двадцять чотири хвилини? Зальбадерей! Мене?

Полковник. Що таке! Взять його!

Карфункель. Через двадцять чотири хвилини? А вi знаєте, що буде з вами через двадцять чотири хвилини? Ха! Раджу вам краще розпорядiлься з вашим час. Алле таузенд! Тисяча диявол! (В гнiвi наступає на полковника, махаючи перед його носом своїм годинником). Двадцять чотири хвилини! Краще скажiть, де ви подiль мiй поїзд? Вiддайте менi пiвгодини — чуєте? — пiвгодини, якi я загубiль через ваш гармидер — вони менi коштують десять рокiв, чорт би вас побраль!

Полковник (вiдступає спантеличений). Та це божевiльний! Взять його!

Карфункель. Нi, не божевiльний.

Гарматний пострiл.

Ага! Вi чуєте? Вi чуєте, як б'є цей годинник? Дi штунде гат гешляген. Ваш час пробiль! Подумайте самi про вашi хвилини.

Полковник (розлючено). Мовчiть! Поручику! Взять!

XI

Вбiгає офiцер, за ним двоє солдатiв.

Офiцер. Пане полковнику! Тривога! Прорив! По станцiї б'ють з панцерника.

Гарматний пострiл.

Карфункель. Ага! Я казаль! (Спокiйно заводить годинника).

Полковник. Та звiдки? Де? Ви з глузду з'їхали! Тут i фронту нiякого немає.

Офiцер. Так точно. Червонi наступають з Тернiвки. З пiвночi. А це, певно, партизани. Якийсь шалений панцерник прорвався в тил.

Гарматний пострiл. Дзвiнки. Телефон.

Карфункель (спокiйно). Поспiшайте, гер полковнику. Вашi двадцять чотири хвилини скоро проходiль.

Полковник (люто). А я вас все-таки розстрiляю! Подати автомобiль. Я їду в мiсто. Поручику, ви залишаєтесь комендантом станцiї. Поставте варту до заарештованих. Розпорядiться по станцiї. Евакуюйте що можна. А через двадцять хвилин — усiх розстрiляти.

Поручик. Як, пане полковнику, i нiмця? Насмiлюся доповiсти, що…

Полковник. Ну, добре. Нiмця поки що евакуюйте. Там побачимо. Цих двох. Ходiм!

Поручик. Слухаю, пане полковнику!

Полковник i обидва офiцери виходять.

Поручик (до солдатiв). Стерегти заарештованих. Один — бiля дверей, другий — пiд вiкном.

Виходить. Солдати замикають дверi i теж виходять.

XII

Юркевич (кидається до вiкна). Вартовий! (Пробує дверi). Замкнуто. Лiдо, моя дорога Лiдо! (Бере її руки). Невже ж я знову бачу тебе, бачу твої милi, рiднi очi, про якi я так часто мрiяв усi цi роки нашої розлуки!

Карфункель (який тим часом сiв на столi i розглядає годинника, встромивши око в лупу). Зальбадерей! Пустий балакня…