Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 31
Оксана Лущевська
- А мені? - запитала Софі.
- А тобі, Ілоні та Келі - витий хрестик, щоб завжди зберігати позитивне бачення світу та людини в ньому.
- Дуже гарно! - відразу ж начепила амулет на шию Софі. - А ви, дівчата, що українського нам привезли?
- Зачекай, - притримала її Дарина, - ми з
Ксенею пропустимо вперед найскромнішу дівчинку. Келі, просимо тебе...
Кучерява білява красуня з рудим, всипаним веснянками обличчям, сором’язливо опустила оченята.
- Я не знаю...
- Геть нічого?
- Ну, тобто не знаю нічого дуже цікавого, такого, як ось Ілона щойно розповіла... Бо ж часто повторюють, що в Австралії немає історії, немає традицій, немає легенд. Чому так? Кажуть, що все завезене іншими культурами. То виходить, що наші традиції, насправді, зібрані з ваших традицій...
- Точнісінько як в Америці! - підморгнула вожата Софі.
- Але ж у вас є індіанці, - соромливо продовжувала Келі, - а в нас...
- А у вас є туземні племена! - вигукнула Йорі.
- Але ж я їх ніколи не бачила!
- А ведмедики-коали? їх бачила?
- Отут я вас і впіймала! - засміялася Келі. - Бо коали, то зовсім не ведмедики, хоча й суто австралійські екзотичні тваринки. Вони живуть на евкаліптах. Коала в перекладі означає “той, хто не п’є води”, бо евкаліптові листки, котрими вони живляться, містять усі необхідні поживні речовини. А ще ці плюшеві тваринки сплять понад двадцять годин, і не тому, що сильно втомлюються, а через те, що евкаліптове листя має на них такий сонливий вплив. Але мені якось пощастило, і я застала коалу, котрий не спав. Такий кумедний! От! А в подарунок вам я привезла оці маленькі м’які іграшки. Натисніть на кнопку, отам, за вушком, - Келі підійняла іграшку, котра проговорила сонним голосом:
Кожна слухала своє власне смішне звірятко.
- А казала, нічого цікавого... - прокоментувала Софі. - Ну, а тепер ваша черга!
Дарина й Ксеня підхопилися, заховалися за шафою, пошаруділи там чимось і з’явилися перед компанією в українських віночках.
- А ми вам заспіваємо українську пісню! У всі часи Україна славилася як співоча нація. Тож прошу оплески. Ксеню, починай!
- А про що ця пісня?
- Про те, як дівчина причарувала хлопця, -переклала Дарина.
- То у вас теж магія присутня? - викрикнула Йорі.
- Не у всьому, звісно ж, але так, це невід’ємна частина нашого фольклору.
Ксеня роздарувала подругам своїх домовиків. “Власики” та “панасики” познаходили своїх нових хазяїв і вже сиділи поряд з коалами, разом з іншими дарунками.
Вечір видався на славу. Скільки всього нового!
Щоб не забути, Ксеня взялася відразу ж усе записувати до свого щоденника. Як же потім удома незвично звучатимуть історії й про дощову королеву, і про драконів, і про коал, і про кактуси!
- Ксеню? - вистромила голову з-під простирадла Лолі. - Вимикай вже нарешті ліхтарик... Спати хочеться, - і, позіхнувши, додала, - ледь не забула, я сьогодні перевіряла свою електронну скриньку - тобі вітання від Еріка.
