Читать «Друзі за листуванням» онлайн - страница 26

- Сувеніри готові!

Гудок сповістив про обід, що звично супроводжувався танцями та всілякими промовами. Далі настала тиха година або ж година спілкування в каюті. А опісля всі побігли до басейну, бо там виставили справжнісінькі водні гірки.

- У-у-ух! - кричала Лолі, злітаючи з найвищої гірки.

Ксеня слідувала за нею мовчки, бо аж дух перехопило. Вона притисла до себе руки й чекала, що ось-ось шубовсне в прозору водичку. Оце так! Але гірка ніби не закінчувалася. Повороти, повороти і - шубовсть! Лиш бризки летять довкола...

Навколо басейну юрбилося багато люду: хотілося і з кладки стрибнути, і з трампліна, і з водної гірки, мов чайка, злетіти. Збуджені крики звідусіль розливалися луною. Коли трохи потомилися, Лолі запропонувала відпочити романтично, себто на каное.

- Але ж я не вмію! - заперечливо потрясла головою Ксеня, дивлячись на озеро, де дівчатка на каное щосили гребли веслами.

- Навчишся! Простіше не буває! - Лолі вже натягувала рятувальний жилет на Ксеню. - Такі правила, - пояснила, - хоч і неглибоко, але жилет потрібно!

Вони взяли по двосторонньому веслу. Вибрали двомісного човника із глибокими сидіннями.

- Ми що, лежачи попливемо?

- Та то тільки виглядає, що лежачи, а насправді дуже зручно: сидиш собі захована у каное, і вода тебе майже не торкається. - Лолі намагалася відштовхнутися від містка. - Ану чекай, я підштовхну, а ти греби веслом!

Ксеня мотала тим веслом у різні боки, але то в багнюку встрягне, то у водорості заплутає.

- Ап! - крикнула Лолі.

І вони таки попливли. Ледве-ледве рухалися. Ксеня вже терпіння почала втрачати: хотілося швидкості та захоплення. Аж тут каное почало рухатися в шаленому темпі. Дівчата й веслами не встигали перебирати.

- Що це?

Лолі сміялася, поклавши весло, і розмахувала руками, опускаючи їх раз по раз у теплу зелену воду.

- Боггі та Воггі! Дивися-дивися! - захоплено кричала вона, показуючи в глибінь і все заглядаючи під каное.

- Що? - Ксеня й собі глянула у воду: дві величезні черепахи підхопили човен і гребли лапами, несучи каное майже на спині.

- Ох, ви мої красуні! Ох, ви мої помічниці! - примовляла Лолі. - Я минулого року поділилася з цими панянками бананом, тож вони мене й катали все літо. Тут багато таких чере-пах-велетнів, але всі вони ліниві. Он, глянь під той місток, бачиш?

Ксеня помітила безліч смішних черепах, що висунули з води голови та порозкривали роти, чекаючи на ласощі. Час від часу вони ховались назад у воду, але відразу ж знову висували носа назовні.

- А ці, - провела рукою Лолі, - ці сумлінні! Вони гостинці відпрацьовують! - дістала мандаринку з кишені й розламала її на дві частини. - На! Пригостиш їх, коли з каное вискочимо.

Накатавшись на каное, чи то пак на великих черепахах, дівчатка пригостили їх, похвалили та й подалися до будиночка. Ксеня ще оглядалася кілька разів, дивуючись із Боггі і Воггі, котрі помалу, ніби хизуючись перед іншими черепахами, ласували заробленим мандарином.