Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 84
Ізабелла Сова
— Звичайно, — визнала Касандра. — І завдяки цьому я й заробляю на кусень хліба.
* * *
— Кусень хліба з добрячим шматком шинки, — підсумувала Евка, порпаючись у гаманці. — Стільки проциндрити, просто свинство.
— Принаймні ми дізналися, що перед нами відкриваються нові можливості, — озвалась Йолька.
— І настають зміни, а на нас чекають нові виклики долі, — додала я.
— Таке і я можу наворожити. Ми здобудемо новий цінний досвід. Познайомимося з новими людьми і будемо шукати нові розв'язання. Чимало справ завершиться, а чимало розпочнеться. Мусимо лише зберегти здоровий глузд і обачно придивлятися до оточення.
— Єдина конкретика — це Віктор. Вона сказала, що він пішов і не повернеться.
— Хоч так, — зітхнула Евка. — А якщо це певняк, то я нарешті можу вам розповісти.
— Стартуй, — присунулась я ближче.
— Малина знає моє ставлення до Віктора.
— Я теж, — озвалась Йолька. — На жаль, ти не приховувала своєї антипатії.
— А знаєш чому? Пам'ятаєш, як ми з тобою познайомились якихось три роки тому, на вечірці?
— В Анки. Три з половиною роки тому. Саме на Масляну.
— Можливо, — погодилась Евка.
— Ти прийшла з Анджеєм, а я з Віктором.
— За якийсь тиждень після забави твій хлопець завернув до мене, ніби на хвилинку. Мене це особливо не здивувало. Проходив мимо, то й зайшов. Ми обмінялися поглядами на погоду, сесію, вранішні пробки. Жодних дражливих тем. Посібник з етикету.
— Ну і? — нетерпеливилась Йолька, дедалі більше нервуючись.
— Раптом Віктор підвівся і каже, що тільки тепер відчуває, що таке справжнє життя. Що коли він зі мною познайомився, щось наче відтануло в його заледенілому серці.
— Боже, — воднораз прошепотіли ми з Йолькою.
— Благав, щоб я розірвала з Анджеєм. А коли я нагадала про тебе, сказав, що ваші стосунки є помилкою.
— Але зрозумів він це тільки тоді, коли побачив тебе? — запитала я.
— Так, бо тільки тоді хтось зірвав йому з очей шори. Згадував також про повів весняного вітру, про крила, що зненацька виросли в нього за плечима, наче вони могли б вирости в іншому місці. Солодкі балачки для фанаток дамських романів.
— І що ти йому відповіла?
— Йолю, подумай, що я могла йому відповісти? Адже він повернувся до тебе.
— Тепер я пригадую той вікенд у Касинці. Пам'ятаєте дивні Вікторові фрази?
— Ти змарнувала мені три роки життя, знаєш? — озвалась Йолька по довгій паузі.
— Яким це чином? — обурилась я. — Бо відмовила хлопцеві подруги?
— Бо ти не розповіла про це мені. — Йолька зайшлася плачем. — Я три роки жила в омані!
— Ти поводишся, як дружина Лебедя, — нагадала я. — Дивишся тільки на кінцівку і перекреслюєш усі ті хвилини щастя, які…
— Що мені до якихось там лебедів! — гаркнула Йолька. — Вигаданих за пивом! Не було жодних хвилин щастя, розумієш? Я тільки думала, що вони є!
— Йолю, — озвалась Евка, помітно роздратована. — Загляньмо в минуле. Уяви собі, що до тебе приходить дівчина, котру ти ледь пам'ятаєш з вечірки…