Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 83

— Ну так от, я самотня, донедавна нещасливо закохана і не маю роботи.

— А ти, чорна?

— Я самотня, донедавна нещасливо закохана і не маю роботи.

— Зрозуміло, тепер ти, — звернулася вона до Йольки.

— Я самотня, дуже нещасливо закохана і теж не маю роботи.

— Тоді все ясно. Ти дама бубна, ти дама пік, а ти дама жир.

— Але в мене каштанове волосся, — заперечила Йолька.

— Наразі. Скоро ти його висвітлиш. Добре, що ми тут бачимо? Любовні розчарування, туга за коханням, розбиті серця, проблеми з роботою…

— Це ми й самі знаємо, — шепнула до нас Евка.

— Не заважати. Одна з вас дуже страждає. Розсталася з чоловіком і не може того переболіти.

— Це я! — крикнула Йолька.

— Я саме мала сказати. Дама жир. Він зоставив тебе заради іншої. І не повернеться.

— Чому?

— Бо закохався.

— Я питаю, чому так вийшло? Чому я мушу страждати?

— Все має свій сенс, — ворожка зручно всілася. — Все. Кожна зустріч, сварка. Ти здобуваєш досвід. Завдяки цьому, що була з тим, як там його…

— Віктором.

— Власне, ти здобула цінний досвід. Щось довідалася про чоловіків.

— Так, — пирхнула Йолька. — Я довідалася, що їм не можна довіряти. Що ніколи невідомо, що їм стрілить в голову. Що жодна методика не спрацьовує.

— А може, завдяки зустрічі з тобою щось одержав Віктор?

— Що мене обходять його зиски, якщо він пішов до іншої?

— У житті так уже є, що ми раз беремо, а раз віддаємо. Ти дала щось Вікторові, тобі дасть хтось інший. Ти найліпше це зрозумієш, уявивши собі великий мурашник. Тисячі мурашок, які оминають одна одну. Припустімо, одна з них, мурашка X, сказала щось приязне іншій мурашці. Та, підбадьорена, допомогла ще одній. І так за чергою, цілий ланцюжок. У якийсь момент позитивна енергія повертається до мурашки X. Хтось і їй допоможе у скруті.

— Чому до мене нічого не повертається? — зажурилась Йолька. — Адже я завжди була доброзичливою до людей. Поступаюся місцем старшим, подаю дрібні жебракам, нікому не зробила кривди.

— Це не так просто. Добра енергія може повернутися тільки наприкінці життя. Поза тим, вона не мусить повернутися до тебе. Може перейти на твоїх батьків, на когось із твоїх близьких.

— Проблема в тому, що невідомо, на кого й коли, — із сумнівом озвалась Евка.

— Але все має сенс. Часом ми злостимося, що в нас із-під носа пішов автобус. Але, може, завдяки цьому хтось інший устиг на роботу.

— Або хтось інший важливіший від мене. Я справді в розпачі, але ж Госька з Віктором щасливі. Мене це якось не розчулює.

— Ти мусиш навчитися тішитися щастям інших, — порадила їй Евка.

— Дуже дякую.

— Ти мусиш навчитися бачити сенс, — порадила Касандра.

— Навіщо? — розхвилювалась Йолька. — Що це мені дасть, якщо я так чи йнак не можу передбачити наслідків своєї поведінки? Знаю тільки, що я якось впливаю на інших. Але як? Якою мірою? Чи це до мене повернеться? Я не можу перевірити іншу можливість. Можу тільки сказати собі, що мої вчинки мають сенс. Дарма, як я вчиню, це завжди має якийсь сенс. Але який сенс того сенсу?

— І де тут місце для вільного вибору? — додала Евка. — Все має якесь значення, кожен наш крок має якийсь сенс, бо завдяки йому може трапитися те і се. Отож існує якась доля, що все заздалегідь визначає і призначає. А якщо існує це призначення, то немає вільної волі. Немає волі, все розписано заздалегідь.