Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 120
Ізабелла Сова
— Бо я себе якось дивно почуваю, — я знов обмацала голову.
— Бодун? — підказала Евка.
— Ні, я пила тільки шампанське. Що ж це може бути?
Грип? Ні, бо в мене не викручує кістки. Може, це пухлина мозку, як у Клюски? Але чи відчувала б я тоді спокій? Власне, спокій і щось іще. Вже знаю, відсутність порожнечі! Її немає, немає. Вона просто зникла, без сліду!
* * *
— І яке це відчуття? — запитав Емек. Ми сиділи на кухні, приклеєні одне до одного, як дві пластилінові кульки. — Приємне?
— Радше дивне, як щойно протезований зуб. Увесь час торкаєшся язиком до місця, де раніше була ямка, намагаючись звикнути. І знаєш що?
— Знаю, — закінчив Емек. — Тобі трохи бракує тієї порожнечі.
— Це означає тільки одне, — виснував Лешек після довгих роздумів. — Що ти нарешті зустріла свою половинку. Справдешню половинку банана.
— Доброго дня. Я хотіла б продовжити квиток.
— Прошу паспорт, старий квиток і заліковку, — продекламувала бібліотекарка. — Коли ви записувалися?
— Наприкінці вересня.
— Від того часу щось змінилося?
Чи щось змінилося? Мама одержала розлучення й заручилася з Губкою, Ірек утік до Німеччини, Йолька вийшла за Яспера, Евка зустріла велике кохання, Лешек зустрів велике кохання, Анка зустріла велике кохання, я зустріла велике кохання. Ну і не відчуваю порожнечі. І надалі.
— Ви мене чуєте? Я оговталася.
— Прошу?
— Ну, може, адреса, місце праці, цивільний стан…
Я глянула Емекові в очі. Він усміхнувся так, як це вміє тільки він.
— Ні, все по-старому.
Примітки
1
Домовились