Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 57

— Коли ти мені напишеш? — уточнила я.

— Та хоч зараз. Маєш якийсь зошит? Чекай, у мене ж є нотатник, — вона видерла сторінку. — Нагадай тільки, що ти там робила?

— Коли? — не дуже доречно запитала я.

— Господи, Малино, — не витримала Евка. — Не пий уже більше, бо тобі й справді наче хтось вимкнув обидві півкулі. Вона питає про твої роботи. Де ти працювала?

— Не знаю, чи зможу все пригадати. Зараз, зараз… — потерла я чоло. — П'ять років у таборі в Еґері. Два роки перекладаю для «Interworld». Потім репетиторство з «інгліш» і…

— Ти це вже називала, — Йолька нетерпляче кивала головою. — А якесь стажування, практика?

— Практика? — замислилась я. — В крамниці після вступних іспитів. Я хотіла заробити на якісь убивчі лахи. Ви ж знаєте, як одягаються на мистецтвознавстві. Мене взяли з випробувальним терміном, мовбито я працюватиму довше, бо я збрехала, що не поступила…

— Я маю на увазі практику за кордоном, — обірвала Йолька. — Стажування у великих міжнародних фірмах.

— Господи, Йолько, — не витримала я. — Хто ж на ньому був?

— Тепер люди починають дбати про свою кар'єру вже з перших років навчання, — потягнулася вона по забуту газету. — Ой, я ж мала тобі прочитати. Томек, двадцять один рік: «Я належу до студентської організації, а у вихідні й канікули працюю у великій комп'ютерній фірмі. Не маю часу на розваги, зате здобуваю досвід». Ася, четвертий курс економічного: «Я підробляю в банку. А у вільний час шліфую англійську. Завдяки цьому маю шанс у тих перегонах». Те ж саме каже Пйотрек, який, окрім англійської, шліфує німецьку й вивчає інформатику.

— За хортів. — Евка піднесла свою гальбу. Ми цокнулись. Йолька шукала наступні приклади.

— Ева, як і ти: «Якщо ти не почав на четвертому курсі, ти не маєш шансів. Нині величезна конкуренція». Інший Томек, двадцять п'ять років: «Я вже не пригадую, коли спав більше ніж шість годин на добу. Зате вже рік працюю керівником проекту. Щойно купив квартиру. Це і є ціна успіху». Ці люди свідомо будують своє професійне життя. Почали вже в університеті і тепер заробляють, ростуть, — зітхнула Йолька. — Мене аж чорти мучать, що я не почала раніше.

— Навіщо ти це читаєш? — Евка відібрала в неї газету, зіжмакала й укинула до пічки.

— Я хочу бути в курсі. Знати кон'юнктуру. Свої можливості на ринку праці.

— Можливості? Половина тих оголошень — це туфта. Більшість робочих місць чекають на знайомих Кролика.

— Знаю, але для молодих та амбітних завжди щось знайдеться…

— …якесь місце торговельного агента, — закінчила за неї Евка. — Без паніки, Малино.

— Я кажу про таких, як оті, з газети, хто працює вже на третьому курсі…

— …стаціонара, — обрізала розлючена Евка. — Замість читати, розвиватися, ходити до театру. Що це за люди і де вони вчаться, що все встигають? Я маю тільки двадцять пар на тиждень, але не подужала б. Адже треба колись готуватися до колоквіумів, писати курсові, сидіти в читалці. Як це можливо?

— Коштом сна і товариського життя, — пояснила Йолька.

— Що ж це за робота, яку може виконувати невиспаний зомбі?

— А може, вони сидять на амфетаміні? — докинула я.