Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 41

Як уже пройдеш троє воріт, зразу встаєш у чергу по жетони на пиво. Краще одразу взяти більше, щоб уже стільки не стояти. Відтак із жетонами в кишені б'єшся за пиво. А тлум страшний. Урешті з пивом стаєш у чергу до клозета. Спокійно встигаєш його випити й накопичити щось у сечовому міхурі. Хлопцям легше. Вони поливають липи на узбіччі, на одну чергу менше. Коли заходиш, сценарій змінюється. Вудсток. Парочки на ковдрах. Ніякої упряжі. Жодних локонів, шпильок, накладних вій, атласних торбинок. Я завжди маю залізний набір.

По-перше, штани, бо в спідниці незручно вилазити хлопцеві на плечі. І небезпечно, хлопці різні бувають. Тож штани, найліпше цупкі джинси. У мене є такі сіро-сині «стегнівки».

По-друге, черевики. Обов'язково на грубій підошві і з твердими носаками. Вони захистять пальці від розчавлення, коли ти замішаєшся в натовп перед сценою і разом із іншими стрибатимеш у ритм.

Далі куртка, бо часто падатимеш. Моя з бордової шкіри і, як каже Евка, нагадує часи «Bee Gees». Вона сягає стегон, і нею легко вимахувати в повітрі, коли сидиш у хлопця на плечах. Під курткою сексуальна блузка. У мене є така, з рибами у психоделічних фіолетово-бордових зигзагах, вона пасує до куртки. Під блузку одягаю свій найліпший бюстгальтер, бордовий з кісточками. Так, про всяк випадок. Трапляється, що, вилазячи на хлопця, я стягаю й блузку. І вимахую нею.

Ансамбль доповнює індіанський нашийник із пір'я, погляд, темний від туші, і контур на губах. Йолька воліє блиск, на її думку, він сильніше притягає погляди. Я користуюся блиском, коли йду на дискотеку, але це інший стиль. Міні, люрекс, блискучий або шифоновий топ. Треба вміти одягатися відповідно до кожної нагоди. Інакше на іспит, інакше на прогулянку Ринком й інакше на День студента. Йолька нібито читає купу газет, а нічого не петрає. Зате Евка… Евці жодні штучки не потрібні. Їй годі розпустити волосся.

Повертаючись до Дня студента… Коли ти вже стоїш на стадіоні, одягнена, як хіпі, ти відчуваєш життя. Кожною клітинкою тіла. Єдина умова: ти мусиш бути з компанією, бо інакше відчуваєш самотність. Кожною клітинкою тіла. Ми були втрьох: Евка, Йолька і я. Спочатку ліквідували жетони. Ми з Евкою стали по пиво, а Йолька зайняла чергу до клозета.

Ледве почався концерт групи «Персо», а ми вже могли проштовхуватися до сцени. Літр у шлунку, півлітра у пластиковій склянці й порожнеча в міхурі. А в жилах майже шість літрів гарячої, пульсуючої ритмом крові. І два ряди мурашок уздовж хребта. Пробираємося глибше в натовп. Тіснява. Киваємо й витріщаємося навсібіч. Мусимо трохи притупцювати, бо лунає «Пиймо пиво всі». А на приспіві «У мене трохи бабок, у нього грубе пузо, і я, і ми пиймо пиво всі» скачемо з тлумом, а з нами скаче наше пиво у шлунках.