Читать «Смак свіжої малини» онлайн - страница 101

12.09. Це вже завтра, а я ще мушу:

— простудіювати один том;

— переглянути роботу і пригадати дослідницькі гіпотези;

— випрасувати спідницю;

— спершу її купити;

— і при нагоді три букети квітів (тільки не лілій, з ліліями ректор ставить віроломні питання);

— купити три пляшки заспокійливого;

— знайти червоні трусики на щастя (ні, це було на випускних у школі).

Які трусики треба вдягати на захист?! Я не витримаю цього стресу, цієї непевності!

13.09. Все готово, спідниця, трусики (виявилося, що блакитні), квіти (троянди). Зараз замовлю таксівку, бо сама не довезу ті букети.

Чи змінить мене цей досвід? Чи залишить якийсь слід? Ну, вже час.

Шимпанзе, тримайте за мене кулаки.

* * *

Я повернулась. Одержала п'ять з мінусом (той мінус, імовірно, за вираз обличчя). Це за захист п'ять з мінусом. До диплома п'ять.

Саме розглядаю себе в дзеркалі. Сині повіки, очі у кривавих прожилках, велика заїда у лівому кутику губ. Пожмакана спідниця. Інших слідів немає.

Сьогодні скасовую всі серіали. Треба виспатися.

14.09. День як день. Нічого не відбувається, Брукі й далі вагітна. Я знову на тапчані. Навіщо щось змінювати?

15.09. Нині мене провідав Лешек. Завітав зненацька, я саме слідкувала за «Вродливими та зухвалими».

— Народила?

— Вже починається. До середи повинна вкластися.

— Зараза, я це пропустив, від'їжджав.

— Ти теж? Усі собі ідуть, тільки я приросла до фотеля.

— Евка впаде, коли тебе побачить, — потішив мене Лешек. — Відразу видно, що ти нікуди не виходила.

— Виходила.

— До крамниці в будинку. Це не рахується.

— Я два рази була на Ринку і раз в універі.

— Тобі призначили термін захисту?

— Так, на тринадцяте.

Лешек спочатку не дошолопав. Раптом перестав посвистувати і прикликав на обличчя зосереджений вираз.

— А яке сьогодні? — запитав він підозрілим тоном.

— П'ятнадцяте.

— То тринадцяте вже було.

Я кивнула:

— Позавчора.

— Як це? — Він хвилину мовчав, аж урешті до нього дійшло. — То вже по всьому?

Я підтвердила, підвівши брови.

— Захистилася?

— На п'ять, — недбало кинула я, перемикаючи канали за допомогою пульта.

— Така подія — і ти нічого не кажеш?

— Яка?

— Настала велика переміна.

— Це точно. Зі студентки у безробітного магістра.

— З оголошеннями нічого не вийшло?

— Мене внесли до банку даних. Якщо це щось означає.

— Це не означає абсолютно нічого. Мусимо взятися за це з іншого боку.

— Ганяти від фірми до фірми, як Йолька? Вона шукала роботу в поліклініках і школах, де сам знаєш, як платять.

— То Йолька така наївна? — здивувався Лешек. — Хіба не знає, що більшість місць чекає на знайомих і спадкоємців кролика? Помре бабця, приходить онука.

— Чудова новина для того, хто саме шукає роботу, а не знає жодного кролика.

— Малино, вуха сторч. Щось придумаємо, — Лешек поплескав мене по плечі, як старого коня. — Але спершу справа, що не терпить зволікання. Телефон.