Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 71

Фред зневажливо присвиснув:

— Про що можуть говорити мої високоосвічені друзі, як не про їхню пресловуту космічну плісень? — іронічно зауважив він, сідаючи біля згаслого вогнища. — Так захопилися, що, я бачу, і про вогонь забули… — Він витяг з кишені сигарету й запалив її од вугілля, що ледь жевріло під попелом. — Спить? — ні до кого особисто не звертаючись, кивнув він головою до своєї палатки.

Клайд знизав плечима й лінькувато відповів:

— Мабуть. Свіже повітря й таке інше.

— Меджі дуже втомилася, — сказав Джеймс, скоса поглядаючи на Фреда.

Той насмішкувато процідив:

— Ще б пак, особливо після твоїх, Коротун, дуже наукових розмов. На це ти майстер, нічого не скажеш… ну, ну, адже я не збираюся обговорювати, про що саме ти з нею балакав, — примирливо додав він, побачивши, як Джеймс ображено блиснув окулярами. — Мені що, я бажаю тобі найкращих успіхів, будь ласка…

— Фред, я н-не дозволю…

— От дивак, і чого ти кип’ятишся? Хіба я проти? Я навіть хотів би допомогти тобі… та облиш ти, не підстрибуй! Краще скажи, це ти серйозно щойно говорив Клайду про якісь твої нові експерименти з плісенню? Про те, що вона. може виявитися сильною отрутою? Га?

— Може, — неохоче погодився Джеймс. — І що з того?

— От я тобі й кажу, що ти дивак. Це ж дуже серйозна справа, Коротун! А що ти з нею зробив?

— Нічого особливого… ще рано говорити про це, — ухилився од відповіді Джеймс.

— Секрет? Ну, хоч трошки скажи! — не вгавав Фред. Мабуть, він і справді був дуже зацікавлений.

— Адже тобі це ні до чого! — все ще захищався Джеймс.

— А ти прямо розкажи, що й до чого, без глибоких наукових обгрунтувань, як печерній людині, розумієш?

— Ну… я зробив так, що плісень може стати ще більш отруйною, чи що.

— Зробив з твоїми блюдцями, так?

Джеймс зам’явся. Він зняв окуляри й почав їх протирати.

— Н-не зовсім… я вирішив, що буде краще, коли зробити цю річ прямо з метеоритом… адже там плісені більше, вона може відразу сильніше розвинутися.

— Ти мені цього не казав, Джеймс, — з докором кинув Клайд. — Значить, ти був там, біля метеорита, з Меджі? І що ж, Коротун? Що це дало?

— Я ще не знаю… вранці перевірю… і, слово честі, мені поки що немає більше чого сказати, — жалібно проговорив Джеймс. — От завтра, можливо…

— Що завтра?

— Коли я перевірю, що це дало. Я поки що навіть Меджі нічого не сказав. Бо ще рано…

— Та облиш Меджі! — заревів Фред. — Це може бути диявольськи важлива справа! Це може озолотити нас, розумієте, братці-кролики!

— Про що ти, Фред? — дивувався його гарячковості Клайд.

— Ет, ви нічого не розумієте в справах! — відмахнувся Фред. — А в мене тут виникає така ідея, така ідея! Ну гаразд, зачекаймо до завтра, — несподівано закінчив він.

Клайд поглянув на Джеймса, Джеймс на Клайда. Обидва вони нічого не розуміли.

— Справді, в чому річ, Фред? — почав був Клайд.

Але Фред лише загадково посміхався.

— Коротун відкладає своє повідомлення до завтра, — сказав він, насолоджуючись враженням, яке зробив. — Чого ж я маю поспішати? Моя ідея ще в зародку. Але…