Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 70

— Ну, гаразд, Коротун, а що з нею? — спитав Клайд раптом Джеймса, який, здавалося, глибоко замислився біля згаслого вогнища.

В його обличчі вже не було тієї збудженості й хвилювання, з яким він щойно говорив. Він нерішуче пощипував свою борідку, наче сумніваючись у чомусь. Почувши запитання Клайда, Коротун спочатку подивився на нього невидющими очима, немов намагаючись одірватися від думок, що заполонили його. Потім він збентежено покліпав очима й зніяковіло відповів:

— Розумієш, дуже важко розібратися в усьому цьому… якщо в ній і справді виникла мутація, то зрозуміло, що плісень… Зажди, зажди, ти про що мене запитував? — раптом стурбовано перепитав він. — Може, ти про…

Клайд розсміявся:

— Все гаразд, Коротун, я питав саме про те, як справи з твоєю плісенню, і ні про що інше.

— Ага, — заспокоєно сказав Джеймс Марчі. — А я чогось подумав, що ти…

— Ні-ні, я про плісень… Що з нею нового?

— Бач, якщо мені пощастить довести, що саме мутація дає плісені отакі згубні властивості, то це дуже важливо. Тоді це — велике наукове відкриття. І Меджі, безумовно, побачить, що я вже не такий незграбний і дурний, як…

— Коротун, насамперед ти не незграбний і не дурний, а по-друге, ти кажи не про Меджі, а про плісень, зрозуміло? — обірвав його Клайд.

— Так я ж і кажу про плісень. Я дещо вже зробив з цього приводу. Знаєш, це взагалі дуже небезпечно, але нічого. Зате відразу все стане ясним. І якщо справа в мутації, то плісень може виявитися отрутою страшенної сили. Не лише для комах або мишей, але…

— О, це вже дуже цікаво, братці-кролики! На такій справі можна заробити купу грошей! — пролунав біля них гучний голос Фреда Стапльтона.

Він несподівано вийшов з-за великого куща, того самого, що, залитий місячним світлом, викликав у Клайда уявлення про блискучі краплини срібла. Фред простяг руку до Джеймса Марчі, що розкрив рота від здивування.

— Я завжди вважав, Коротун, що краще від тебе ніхто не розбирається в наукових справах. Віддавав, так би мовити, пальму переваги…

— Т-ти зажди… ти звідки взявся? Адже Клайд сказав, що ти давно вже пішов спати. — Джеймс ошелешено дивився на Фреда. — В-виходить, ти чув, про що ми говорили? — їв його голосі Клайд відчув стурбованість.