Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 49

Вона справді стояла серед високої густої трави біля напівзгаслого вогнища, біля палаток з їхніми ліжками, поруч з розкиданим після сніданку посудом. На ній був зеленкуватий трикотажний костюм з великими квадратними ґудзиками; коротка спідниця відкривала стрункі ноги в легких жовтих туфлях, — дівчина з вітрини модного магазину, яку одягли для позаміської прогулянки, але так, щоб ніхто не міг дорікнути їй в недбалості. Бронзове волосся відтіняло ледь помітний загар обличчя, на якому світилися лукаві сині очі під пухнастими зломами темних брів. Очі Меджі ставали дедалі більш лукавими, поки вона дивилася на остовпілих друзів; і, нарешті, збентеженості на її усміхненому обличчі не лишилося і сліду.

Вона сказала вередливо:

— Якщо ви не раді, що я приїхала, то так і скажіть!

Клайд поглянув на Джеймса і відповів на найголовніше, як йому здалося, запитання Меджі:

— Фред пішов у ліс на полювання. А ми дуже раді, що ви приїхали, Меджі. Правда, Джеймс, ми раді?

Джеймс стрепенувся і незграбно кинувся до дівчини, схопив її руку і, ледь заїкаючись, поквапливо заговорив:

— Т-так, Меджі, ми дуже, дуже раді! Як ви можете сумніватися в цьому? Це ч-чудово, що ви приїхали! Ми просто трошки… тропіки розгубилися, надто це несподівано сталося!.. А Фред… Фред, мабуть, зараз прийде, ви не турбуйтесь, — додав він, наче згадавши те, що, на його думку, обов’язково слід сказати.

Меджі чарівно всміхнулася.

— Я й не турбуюсь, — відповіла вона, звільняючи руку.

— Пробачте, будь ласка, — збентежено мовив Джеймс, непевно поглядаючи на свої пальці. — Я, з-здається…

— Нічого, нічого, Джеймс, усе гаразд, — милостиво заспокоїла його Меджі, дмухнувши на руку. — Я навіть не думала, що ви так міцно тиснете руку.

— Ого, Джеймс може й не так, — відгукнувся Клайд. — Він, знаєте, практикується тепер на геолога-любителя… розколює каміння й відшукує різні цінні породи.

— Та невже? — ввічливо здивувалася Меджі, озираючись на всі боки. — А у вас тут чудово! Дуже приємне місце для табору.

— Якщо ви не заперечуєте, міс, я поїду, — сказав шофер автофургона. — То коли приїжджати по вас?

— Рівно через три дні, — відповіла Меджі не задумуючись. І відразу ж таки додала, знову лукаво дивлячись на Клайда і Джеймса: — Звичайно, коли ви дозволите мені побути тут три дні?

— О! — захоплено, від надміру почуттів вигукнув Джеймс Марчі.

Клайд скоса поглянув на нього: щось ти, Коротунчику, надто вже палко зустрічаєш Меджі Бейкер! Гляди, братику, обережніше, як то кажуть: серце не горобець, влетить у любов — годі спинити!.. І він запевнив Меджі, що й вони — і Фред також — будуть раді, якщо вона пробуде тут і значно довше. «І Фред також», — повторив він у думці.

Шофер виніс з автофургона невеличкий гарний картатий чемодан і, помахавши на прощання рукою, наче давній знайомий, поїхав. Меджі провела його очима й звернулася до Клайда:

— А де я можу причепуритися, Клайд?

Він трохи подумав: справді, де? Для Меджі, очевидно, треба виділити палатку. Але яку саме? У палатці Коротуна ця чортова плісень, треба буде ще розказати Меджі, що трапилось. У палатці самого Клайда вони тепер удвох з Джеймсом. Палатка Фреда?.. Ну, звичайно, туди! А Фред спатиме надворі: кінець кінцем, до кого приїхала Меджі, якщо не до нього? Нехай потерпить деякі незручності, чорти його не вхоплять.