Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 48

Володимир Миколайович Владко

Отак мирно розмірковуючи, Фред поступово заспокоївся. Він знову перекинув рушницю на плече, на його шляху вже не залишалося слідів грандіозного папоротєвого побоїща. Він поглянув на годинник: є, братці-кролики, час іде! Треба повертатися додому, хоч Клайд Тальбот обов’язково пустить якийсь дотеп відносно невдалого полювання. Не скажеш же йому про забиту в лісі білку. Згадка про нещасливий постріл уже не турбувала Фреда. Він рішуче повернув до табору.

16

Клайд першим помітив автофургон, що наближався до табору. Спочатку він не повірив своїм очам: автомобіль у їхньому відлюдному таборі! Машина впевнено прямувала до палаток, наче шофер прекрасно знав сюди дорогу. Клайд щосили загорлав:

— Джеймс! До нас їде машина!

Джеймс Марчі, що заглибився в якусь книжку після того, як тричі заглядав у свою палатку, перевіряючи, чи не змінилося щось у поведінці плісені, підвів голову. Окуляри його блиснули на сонці, коли він неохоче відповів:

— Не може бути, Клайд. Тобі привиділось. Яка машина заїде сюди?

— Та подивись же! Їй-богу, це той автофургон, що привіз нас сюди!

Джеймс трохи підвівся, подивився на автомобіль і відклав книжку.

— Дивно, — пробурмотів він. — Ми ж умовилися, що він приїде сюди тридцятого липня, а це ще не так скоро…

Автофургон тим часом хвацько вирулив і зупинився перед палатками. З нього визирнув їхній знайомий шофер.

— Алло, джентльмени! Не чекали так швидко? — усміхнувся він. — Привіз вам поповнення. Приймайте!

З кабіни вийшла Меджі Бейкер. Вигляд у неї був трошки збентежений, наче у школярки, що завинила. Вітерець тріпав її бронзове хвилясте волосся, немов вона й не чепурилася в останні хвилини подорожі. Але сині очі дивилися весело, мовби вона заїхала сюди мимохідь, так, просто взяла й заїхала на дачу до друзів.

— Алло, Клайд! Алло, Джеймс! Як живете, хлопці! Не сподівались? А де ж Фред? — швидко заговорила вона, немов ховаючи у потоці запитань своє хвилювання.

Ніхто не відповів.

— Оце випало кілька вільних днів, я й прилетіла, ви не гніваєтесь? Чого ви мовчите? А Фред кудись пішов? Ви не раді, га? А я думала зробити вам сюрприз!.. Ви чуєте, Джеймс, Клайд? Та відповідайте ж! Де Фред?

Не тільки Джеймс, але й Клайд не міг отямитися від здивування. Меджі — у цій глушині! Меджі Бейкер на галявині дикого айдахського лісу! Хоч вони її й запрошували приїхати, але, мабуть, тільки із чемності. А вона ось тут як тут!