Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 35

Джеймс Марчі не витримав: він різко повернувся, сплюнув — що було для нього неймовірним вчинком! — і мовчки рушив до своєї палатки. Клайд дав волю сміху, що душив його, і реготав уже що було сили. Фред нічого не розумів.

— Що він, сказився? Чи образився? А може, хоче назвати препарат тільки своїм іменем? Але ж це несуттєво. Та чого ти регочеш, Клайд?..

Клайд аж заходився від реготу.

— Та ну вас усіх під три чорти! — розсердився не на жарт Фред Стапльтон. — Тільки починаєш говорити з вами серйозно, по-діловому, практично, як один казиться, а другий регоче мов божевільний… І обидва не кажуть, у чому річ!.. Іди краще принеси води, Клайд, треба готувати сніданок. З вами, я бачу, каші не звариш…

Він пішов, сердито кинувши недокурок сигарети. Клайд оволодів собою й перестав сміятися: справді, що це на нього найшло?

— Вода у відрі під кедром, — гукнув він навздогін Фреду. — Джеймс, Джеймс, зажди, — повернувся він до Коротуна. — Мені треба тобі щось сказати!

12

Джеймс Марчі спинився біля входу в свою палатку. Він запитливо дивився на Клайда, що наближався до нього. Обличчя його вже не було сердитим, Коротун відходив одразу, особливо якщо ним оволодівали якісь нові думки. Клайд знав це й почав без передмов:

— Скажи, Джеймс, чи може мати якесь значення те, що мертві мурашки опинилися саме біля правого блюдечка? А чому біля інших двох їх не було? Адже ти поклав плісень на всі три. В чому тут річ?

Джеймс уважно поглянув на Клайда, потім опустив очі додолу. Він вагався, поскубуючи свою кучеряву борідку, і видно було, що в ньому борються якісь сумніви. Клайд знизав плечима:

— Ну, якщо ти не хочеш говорити, я й не наполягаю. — І він вдав, наче збирається піти.

Джеймс Марчі схопив його за рукав:

— Бачиш, Клайд, я… був трохи необережний… — У нього заблищали очі.

— Та що з тобою, Коротун? — вразився Клайд. Він ласкаво поплескав Джеймса по плечу. — Що трапилося з тобою? Невже тебе так засмутив Фред зі своїм інсектицидом? Так ти облиш, не звертай уваги, адже все це дурниці. Хіба ти не знаєш, що його хлібом не годуй, тільки дай побазікати про комерційні справи. Він каже, що ти одержимий до науки. Ну, знаєш, зате сам він також одержимий у справах уявлюваного бізнесу!.. Я досхочу нареготався, коли він розвів теревені, і навіть не розумію, чого ти образився!..

Джеймс похмуро проговорив, втупившись собі під ноги:

— Інсектицид… бовдур він, ось хто! Реклама йому потрібна, та ще й римована…