Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 36

— Аякже! — розсміявся Клайд. — Пам’ятаєш: «Стапльтон-Марчі препарат убиває всіх підряд!» Ну хіба не звучить? Віршики, правда, слабенькі, зате скільки енергії і лаконізму в такій фразі?

Він гадав, що Коротун принаймні посміхнеться. Але Джеймс Марчі лише покрутив головою.

— Ні, Клайд, я про інше. Може, саме в цьому і полягає причина того, що… — Він зам’явся, але тут-таки вийняв з кишені свою обкурену люльку й показав її Клайду: — Ось!

— Що ти хочеш сказати? — здивувався той, дивлячись то на люльку, то на Джеймса.

— Мені хотілося швидше розпочати експеримент… — пояснив Джеймс. — І ось так вийшло, що… — Він зітхнув і подивився на свою люльку. — Коли я поставив блюдечка в палатку і хотів відсунути постіль, то… Я саме в цей час курив… Люлька у мене в роті хитнулась, ну і впав попіл прямо на це блюдечко, що стояло праворуч. На плісень. Звичайно, я його зразу здмухнув, але, мабуть, частина попелу лишилася на плісені. І от… от така історія, — закінчив Джеймс свою плутану розповідь.

Клайд ледве стримав посмішку. Пояснення Джеймса було таким несерйозним, що хотілося сміятись. Але Коротун дивився на нього тривожними очима, і Клайд спробував делікатно урезонити його.

— Зажди, Коротун, — сказав він. — Я не зовсім розумію, яке відношення може мати попіл з твоєї люльки до мертвих комах? Наскільки мені відомо, попіл досі не вбивав мурашок чи метеликів. Отож…

— А, Клайд! — майже роздратовано перервав його Джеймс. — Звичайно, попіл за наших звичайних умов взагалі нейтральний. За наших звичайних, розумієш? Але ж плісень незвичайна, вона — космічна! І цілком можливо, що під впливом попелу в ній виникла мутація. І саме мутація призвела до того, що…

— Зачекай, зачекай, Коротун, не поспішай, — спинив його Клайд. — Що це таке — мутація?

Джеймс здивовано поглянув на нього з-під окулярів. Очевидно, йому важко було уявити собі, як людина може не розуміти таких простих речей. Клайд засміявся:

— О друже мій, я колись вивчав біологію, але це було так давно!

Він вийняв з пачки сигарету й закурив, хоч ніколи не робив цього перед сніданком. Джеймс машинально теж узявся за люльку й зробив рух, щоб вибити її. Але відразу глянув на палатку, де стояли блюдечка з плісенню, і поклав її назад у кишеню.

— А може, це не так уже й погано, — спокійно сказав Клайд. — Інакше ти не зіткнувся б із загадковим для тебе явищем. Але все ж таки, що сталося з твоїм попелом?

Джеймс Марчі, здавалось, цілком опанував себе. З його обличчя зник розгублений вираз, очі вже не кліпали так жалісно, він заговорив певніше, не плутаючись. І те, що він розповів, одразу ж таки захопило Клайда.

Мутація — це непередбачена зміна спадкових властивостей. От розмножуються мікроорганізми, і всі наступні покоління лишаються такими самими. Це природно. Але раптом втручаються якісь непередбачені обставини. Можливо, хімічні фактори або механічні чи радіоактивні впливи, які діють на розмноження мікроорганізмів. І тоді мікроорганізми, що з’явилися під впливом таких обставин, змінюють свої спадкові властивості. Але як!

Мікроорганізми, які досі були нешкідливими, можуть стати згубними. І навпаки, шкідливі бактерії раптом стають корисними. В усякому разі, під впливом мутації виникають зовсім нові риси мікроорганізмів. Невже ж це сталося з плісенню Джеймса Марчі, яку він намагався розмножувати у своїх смішних блюдечках з бульйоном, — з тією, в яку випадково впав попіл з люльки?.. Клайд напружено думав про це, і тепер попередні пояснення Коротуна вже не здавалися йому такими недоладними, як перед тим. Звичайно, все в цій історії здавалося трохи фантастичним, дещо неймовірним. Проте хіба не таким самим неймовірним і фантастичним був і початок всієї пригоди з загадковим метеоритом?