Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 30

З приємним задоволенням, що буває завжди, коли переконуєшся в своїй правоті, Клайд швидко рушив до схилу, за яким бігла річка. Мабуть, у горах пройшли дощі, бо в річці прибуло води: шум і плескіт хвиль став сильнішим, це Клайд помітив одразу, щойно почав спускатись. А що з метеоритом, який вони залишили під великим кедром? Як він там? Джеймс так і не умовив їх перенести його сюди, у табір: Фред прямо заявив, що не хоче морочитися з каменем, поки Джеймс не доведе йому, що знахідка має наукову цінність.

Клайд спритно перестрибнув через коріння колючих кущів, що перепліталося й повилазило з грунту. Ухитрявся не зачіпати гострих колючок. І це також було дуже приємно: значить, не такий уже він незграбний мешканець міста, якщо за кілька днів навчився мистецтва лісного трапера!

Ось і річка… проте ні, зараз вона вже значно більше схожа на справжню ріку, вона сердито хлюпоче хвилями, перекочує валуни, і від цього стоїть нестихаючий гуркіт. Каміння б’ється об берег, спотикається, наче п’яне, сліпо перевалюючись, не знаходячи собі місця. Клайд здивовано дивився, як протягом однієї ночі різко змінився вигляд маленької гірської річки, що перетворилась у стрімкий бурхливий потік спіненої води. А що ж робиться тут у повінь, коли з гір стікають цілі озера талої води?.. До речі, як з метеоритом Коротуна? Де він, чи не знесло його водою?..

Ні, він лежить, як і лежав, не далеко від річки, під тим самим величезним кедром. Його відразу побачиш: майже чорний, він дуже відрізняється від сірувато-жовтих вапнякових валунів. Річка ще не настільки розлилася, щоб дістати його: від метеорита до води ще чотири-п’ять метрів. Усе гаразд. «Небесний гість зовні зовсім не змінився, — подумав Клайд, і сам відразу ж посміхнувся від цієї думки: — А що ж зрештою могло статися з ним на протязі однієї ночі?»

Клайд сів на валун біля самої річки. Тільки тепер він помітив, як похмуро вранці під величезними кедрами над річкою; досі йому не траплялося бувати тут так рано. Кедри загадково шуміли віттям, немов плакали за валунами, які досі лежали тут і спокійно грілися на сонечку. Кедри до них уже звикли. А тепер валуни понесла бурхлива течія божевільної річки. Вода, що раніше вабила до себе свіжою прохолодою, тепер здавалася сердитою, неприємно холодною, вона скипала і пінилась, і тільки в маленькій затоці серед крупних валунів, як і раніше, лишалася спокійною і дзеркальною, відбиваючи верхівки кедрів.

Клайд нахилився й глянув на своє відображення у воді. Нічого, досить симпатична фізіономія, хоч і слід було б поголитися, бо обличчя заросло щетиною дводенної давності. Високе чоло під пасмами світлого волосся, гарний прямий ніс, щоправда, трошки завеликий, — невипадково ще в коледжі йому доводилося огризатися за те, що його носа неповажливо називали «рубильником». Опуклі зеленкуваті очі, що їх, як казала мати, завжди було «трошечки забагато»; але це було давно, а тепер деякі дівчата цілком правильно вважають, що у Клайда просто великі й дуже лагідні очі, ось як! Можливо, вилиці трохи випинаються і надають усьому обличчю трошки дикуватого, майже монгольського вигляду, але це помітно, коли він не голений, а так, в цілому, обличчя у вас, Клайд Тальбот, інтелігентне й навіть приємне, ви можете мати успіх, містер Тальбот, і не лише в ділових колах, але й…