Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 25

— Теж метеорит, — тихо сказав Клайд. — І, може статися, з якимись космічними мікроорганізмами, га, Джеймс, як ти думаєш?

— Що можна сказати? — так само тихо відповів той, не відриваючи погляду від неба, немов намагаючись ще побачити якийсь слід вогняної лінії. — Це відбувається не за розкладом. І тим цікавіша наша знахідка…

Фред незадоволено скривився.

— Цікавіша, цікавіша, — зневажливо зауважив він. — Доки ти, Коротун, не наговорив усього цього, мені й справді здавалося, що твоя плісень чогось варта. А коли, як ти кажеш, справа це звичайна і схожа на інші наукові штучки, то, скажу тобі по-дружньому, все це не варте ламаного гроша. Я думав, що от, мовляв, ми всіх вразимо, уб’ємо наповал неймовірним повідомленням. А виходить, тут взагалі нема про що говорити. Піду я краще спати, — закінчив він, втративши, очевидно, цікавість до метеорита.

Джеймс Марчі трохи помовчав. У відблисках вогнища, що потроху згасало, Клайд помітив, як змінилося його обличчя — стало раптом напруженим, паче він хотів щось сказати і не наважувався. «Дивно, — подумав Клайд, — а в нашого Коротуна, виходить, у рукаві є ще якийсь фокус! Тільки — який саме?»

Фред уже підводився з землі. У нього був вигляд людини, яку даремно потурбували. І саме тоді Джеймс простягнув до нього руку з люлькою і спитав:

— А тобі й справді хотілося чогось незвичайного? Якогось сенсаційного повідомлення, про яке ніхто й не догадується?

— Ну, я не знаю, — знизав плечима Фред, — але в таких справах сенсація ніколи не шкодить. Це я знаю з власного досвіду. А ти що — хочеш переглянути свої позиції?

— Ні, — серйозно відповів Джеймс. — Мої позиції лишаються такими ж самими. Але…

— Та в чому річ, Коротун?

— Тобі обов’язково потрібна сенсація? — немов усе ще зважуючи свої слова, сказав Джеймс. — Гаразд, одержуй її!

Ці слова пролунали різко й раптово, як несподіваний удар, тим більше нежданий, що завдав його Джеймс Марчі.

— Що?

— Про що ти, Джеймс?

Обидва приятелі були вкрай здивовані. Фред застиг наче вкопаний. «Ну, ну, Коротунчику, — думав Клайд, — покажи-но йому!»

Джеймс розмірено й чітко повторив:

— Тобі потрібна сенсація? Що ж, Фред, зараз ти її матимеш!

9

Фред знову сів на землю біля вогнища. Справді, він був вражений так, що навіть забув про свій намір іти спати. Клайд підкинув гілля у вогнище — не тому, що йому було холодно, а для того, щоб краще бачити обличчя Коротуна. Полум’я відразу спалахнуло.

— Я сказав вам, — почав Джеймс Марчі, — що відкриття мікроорганізмів у метеоритах — зовсім не нове явище. І це, звичайно, так…

— Так у чому ж тут сенсація? — нетерпляче спитав Фред.

— Зажди, зажди, не перебивай, — заспокоїв його Клайд. Фред незадоволено засопів, але промовчав.

— Проте я сказав вам ще не все, — вів далі Джеймс. — Мікроорганізми, про які я говорив, знайдено у кам’яних метеоритах, так званих вуглистих хондритах…