Читать «Фіолетова загибель» онлайн - страница 27

— Проте й більше міг?

— Ну, певна річ, — погодився Джеймс, відкладаючи журнал. — Але взагалі строки тут нічого не вирішують.

— Добре, припустімо, що це так, — поновив свою атаку Клайд. — Чому ти вважаєш, що твоя плісень обов’язково прийшла до нас, на Землю, з інших світів?

— Тобто як це? — занепокоєно підвів брови Джеймс, а Фред голосно свиснув і з цікавістю втупився в Клайда. — От вже не чекав, що й ти будеш усе піддавати сумніву, — незадоволено сказав він. — Чого тобі ще треба?

Клайд продовжував наступ, мов не помічаючи незадоволення Джеймса і здивування Фреда.

— Питання таке, Джеймс. Чому плісень не попала в метеорит уже тоді, коли він пролітав у земній атмосфері? Скажімо, в ту саму тріщинку, про яку ти казав? Попали до нього якісь спори, що носилися в атмосфері, там розмножилися, виросла плісень, — цілком земна, тільки що вона випадково оселилася на метеориті. І нема тоді ніяких сенсаційних таємниць.

Клайд дивився прямо в очі Джеймса. Освітлені лише полум’ям вогнища, ці очі вражали своєю чистотою. Пильний погляд їх, скерований на Клайда, здавалось, запитував: ну чого, навіщо ти сперечаєшся, коли все це так зрозуміло! Ти ж не Фред, якому треба все розжовувати. Ти розумний, тільки трошки сухуватий і часом лютий…

Все це Клайд читав у простодушному довірливому погляді Джеймса, що задумливо пощипував свою борідку. І, щоб приховати своє вагання, яке раптом виникло у нього, нетерпляче додав:

— Ну, кажи, зрештою, Джеймс. Мабуть, у тебе вже є нова гіпотеза, га?

— Ні, думаю, що це навіть не гіпотеза, — відповів не поспішаючи Джеймс, задумливо дивлячись на Клайда. — Тут усе ясно й просто. Плісень чи її спори не могли потрапити в метеорит, бо він у земній атмосфері сильно оплавився від тертя. Оплавилася й тріщинка: вона спочатку здавалася мені просто невеличким рубцем. Це перше. Друге: ніяка плісень земного походження не здатна так швидко й різко змінювати свій колір. Пам’ятаєш, вона була бурою, потім позеленіла, а після того стала синьою. І це за кілька секунд, май на увазі!

— А чому так сталося? Ти можеш пояснити?

— Мабуть, від зіткнення з повітрям. У тріщині його не було. А коли я відколов шматок метеорита, плісень під впливом земного повітря почала швидко змінювати колір. І це також незвичайно, бо доводить, що в нашому земному повітрі є інші складові частини, яких немає там, звідки прийшла плісень… Ну, якщо ти задоволений відповіддю, так мені, мабуть, можна піти поглянути, як вона поводиться зараз.

Джеймс хотів підвестись. Клайд затримав його:

— Зажди, Коротун. — У голосі його була помітна наполегливість.