Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 40

Леся Українка

Семпроній

А, так? Се дуже добре! Дуже добре…

Він культу християнського не знав?

Прісцілла

Ні.

Семпроній

Значить, він до вбивства непричетний, —

то ж ритуальне вбивство.

Прісцілла

Ти говориш

так, наче справді вбивство те було!

Семпроній

Я, пані, не допитуюся правди.

(До Руфіна.)

Се помогло б мені обороняти

і Люція.

Люцій

Чому?

Семпроній

Річ дуже проста:

хоч ти й християнин — правда, краще,

якби ти ним не був — але на той раз

прийшов ти не на збори, тільки в гості,

і цілий час був у садку з Руфіном.

Був Круста в гостях, був і Люцій в гостях, —

хіба ж се неможливо?

Люцій

Се не йде.

Семпроній

Чому не йде?

Руфін

Так, се не випадає.

Семпроній

Ти можеш помогти, але не хочеш, —

се не по-дружньому.

Люцій

Нехай Руфін

про себе думає та про дружину, —

вони ж і так за всіх нас постраждали.

Семпроній

Прісцілли справа трудна.

(До Прісцілли.)

То найгірше,

що бачили тебе із тим хлоп’ятком

якраз в той день, як згинуло воно.

То ж, кажуть свідки, ти дала гостинця

дитині, стрівши в християнській хаті,

там саме був і той старий, що зник…

Якби ж було ще можна те довести,

що ти не християнка.

Прісцілла

Не доводь,

бо я всі доводи зруйную.

Семпроній

Чудно,

як часом люди гинуть самохіть!

(До Руфіна.)

Найбільше се мене в тобі дивує…

Руфін

Ти забуваєш: на мені ще й інші

обвинувачення тяжать.

Семпроній

Ет, що то!

Що культу цезаря не визнаєш?

та що боги зруйновані в господі?

Доволі кинуть курива дрібочок

прилюдно цезареві на олтар —

і перший пункт упав. Так само й другий.

Хоч ти собі чимало сам пошкодив,

боронячи в розмові християн,

та ще байдужістю до справ громадських,

але ти можеш оправдатись, — тільки

скажи виразно: «Я не християнин», —

і доведи се твердження на ділі.

Прісцілла

То се в законі римському дві правди?

Семпроній

Повинен же злочин причину мати?

Яка ж римлянину причина, справді,

ламати римський культ?

Люцій

Прошу, порадь,

чи нам не можна виправдатись якось,

не відлучаючи себе від інших?

Семпроній

Є два шляхи: один — сказати ймення

того старого, що в той вечір зник.

Сервілія по розповідях Крусти

гадає, що то він і є той самий,

хто десь її синка завів на безвість.

Якби його знайшли та допитали,

то, може б, кару він один поніс.

Люцій

І се не йде. — А другий шлях?

Семпроній

Усім

зректися християнства і довести,

що гурт ваш похоронне товариство.

Прісцілла

Сей другий шлях ще гірше недоладний.

Семпроній

(розводить руками)

А третього нема…

(Задумується.)

Хіба… стривайте…

там знайдено в вас ритуальні речі:

велику чашу, ніж і ще там дещо.

Підслухано якісь слова містичні

про тіло й кров. Се вам найбільше шкодить.

Коли б хто розказав хоч би мені,

яка в тому потреба і значіння,

далось би, може, збудувати якось

на тому оборону.

Руфін

Ти гадаєш?

Прісцілла

(до Люція)

Сього, либонь, ніхто йому не скаже.

Тим часом Парвус говорять щось єпископові, показуючи на Семпронія. Єпископ і громада наближаються до ніші.

Єпископ

Се що за чоловік?

Люцій

Наш оборонець.

Єпископ

Його хто кликав?

Люцій

Я його просив

так тільки, на пораду…

Єпископ

Що ж він радить?

Люцій

(ніяково)

Він радить нам відкрити на суді

всі таємниці нашої відправи.

Єпископ

(суворо, невдоволено)

Він християнин?

Люцій

Ні.

Парвус

(наче до себе)

Се дуже дивно!