Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 27
Леся Українка
Парвус
І навіть більше того…
Люцій
Що ти кажеш?
Що значать сі слова?
Парвус
Я так, нічого…
Одно мене дивує, що Руфін,
той «справедливий римський громадянин»,
не ознаймив так просто, як усі ми:
«я християнин», а крутив, крутив,
сюди й туди, і сяк і так…
Люцій
Неправда!
Ніяк він не крутив, сказав одразу:
«Я добре знав, які то й нащо збори,
і самохіть, не змушений ніким,
їх запросив до себе в хату». От що
префектові сказав він, я те чув
і все затямив що до слова.
Парвус
Добре,
хто має добру пам’ять! А скажи лиш,
коли ти так усе запам’ятав, —
що він сказав, коли суддя спитався,
чи признається він до християнства?
Люцій
Що ж! він сказав: «Судіть мене за вчинки».
Парвус
Хіба се просто й щиро? а згадай же,
що він сказав на запит, чом у нього
не слідно культу цезаря в господі.
«Сим нехтують не тільки християни!» —
сказав Руфін, прегордо усміхнувшись,
і більш нічого не схотів казати.
Ні, правда, ще сказав, і се найгірше,
коли його про заміри спитали,
які він мав, нас кликавши до себе, —
він відповів: «Що заміряв, те сповнив».
Люцій
Нічого тут лихого я не бачу.
Парвус
Авжеж! Бо й ти в компанії з ним був,
ті «заміри» сповняючи!
Люцій
Що значить…
Ти, слухай, договорюй все до краю,
коли почав, або не починай,
а то сичиш, мов гадина підступна.
Парвус
Се так патрицій-християнин каже.
Лагідний, добрий, ввічливий.
Люцій
Ні, справді,
коли в чім винуватий, то кажи
виразно й просто, як годиться браттям
Адже ми вкупі носимо кайдани,
однакова всіх вас чекає доля…
Парвус
Ну, се ще невідомо, хто як довго
носитиме кайдани та й яка
кого спіткає доля…
Люцій
Нам відомо,
що ми засуджені на смерть.
Парвус
Тоді вже,
як вирок збудеться, відомо буде,
хто справді з нас засуджений, хто ж тільки
про людське око. Зроду не повірю,
щоб той, хто вояків на нас привів,
міг бути справді скараний на горло.
Хіба що судді зрадою заплатять тому,
хто зрадив нас.
Фортунат
Нас Круста зрадив,
се ж річ відома вам усім, — навіщо
заводити розмови небратерські?
Парвус
Та Круста Крустою, а де ж був Люцій,
поки центуріон прийшов по нас?
Люцій
Приспавши Крусту, я назад вернувся,
і ми з Руфіном розмовляли.
Парвус
Дивно!
Патриції, замість іти на збори,
ведуть якісь балачки по кутках!
Однак ти на суді щось перемовчав,
про що була розмова межи вами.
Люцій
Я не хотів пошкодити Руфіну,
бо кожен сам про себе хай свідкує;
я навертав його на нашу віру
і мав от-от в громаду нашу ввести…
Парвус
Але центуріон вам перебив?
Люцій
Я думаю, що так.
Парвус
Все можна думать.
Люцій
А ти що думаєш?
Парвус
Мої думки
хай краще будуть при мені.
Люцій
Вас, браття,
я кличу в судді межи ним і мною.
Фортунат
Та нащо ті суди? «Ви не судіте,
щоб вас не суджено», — сказав господь,
і сам він тільки спогадав про зраду
Іудину, та не судив Іуди
і не вказав апостолам його,
щоб не судили й ті.
Люцій
Ти, Фортунате,
я знаю, простий духом і не тямиш,
яка отрута в цих твоїх словах…
Нартал
Та що там «простий духом»? Доки будеш
