Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 26

та й вся громада зважили, що слід би

замазати той міф про Адоніса…

Люцій

(мимоволі)

Оті коштовні фрески? Ту предивну

мозаїку?

Руфін

Прісцілло, чи ж не досить

на жертву богові твоєму статуй?

Прісцілла

Тепер не я рішаю. Ціла церква

уражена пащекуванням Крусти,

і прикро їй дивитися на те,

що спокушає до думок блюзнірських.

Єпископ не почне для нас одправи,

поки ми не забілим тії стіни.

Він наказав мені…

Руфін

(гордо і гнівно)

Хто тут господар —

я чи єпископ? Я його не кликав

наказувать мені й моїй дружині,

як маємо держати стіни в хаті,

у нашій власній хаті!

Прісцілла

Я сама

тебе прошу, щоб ти мені дозволив

малюнки знищити.

Руфін

Сама?… Прісцілло,

«де я господар, там ти господиня»,

так говорив я, шлюб з тобою бравши,

і не ламав ніколи сього слова,

не ламлю і тепер.

(З великим болем.)

Іди руйнуй,

що хочеш і як хочеш. Та не змушуй

мене до того докладати рук —

се понад силу, я того не можу…

Диякон

(трохи відхиливши двері)

Прісцілло, ми знайшли коновку фарби

і вже брати замазують.

Прісцілла

(слабо)

Гаразд…

(Стоїть на сходах, не зважаючись ані вернутись, ані йти до Руфіна.)

Сильний стук у хвіртку.

Руфін

Хто там?

Голос

Раби господні!

Руфін одчиняє хвіртку, в неї впадає центуріон з вояками-вігілами, що зараз займають вхід, всі стежки і сходи до триклінія.

Руфін

Що се значить?!

Центуріон

Я посланий, щоб виконать закон.

З триклінія вибігає диякон і скілька християн.

Диякон

Сторожа в перистилі! Зрада, зрада!

Ховайтеся, рятуйтеся, хто може!

(Завважає центуріона з вігілами і мовчки застигає на місці.)

Нартал

(вибігає)

Де зброя? Гей, Руфіне! боронімось!

Руфін

Я зброї не здійму на слуг закону.

Його в’яжуть, він не борониться.

Прісцілла

(кидається до Руфіна)

Мене в’яжіть! мій чоловік не винен.

По знаку центуріона вігіли в’яжуть її вкупі з Руфіном.

Центуріон

Хто винен, хто не винен, суд рішить.

Єпископ повагом виходить і стає на порозі.

Нартал

(виривається і бореться з вігілами)

Не смієте в’язати! Я не злодій!

Єпископ

Нам сказано: не супротився злому.

Нартал кидає боротьбу і дає себе зв’язати. Єпископ зіходить вниз і сам дає собі зв’язати руки. Вся громада чинить те саме за його прикладом.

Завіса.

Дія 3

Особи 3 дії

Руфін

Прісцілла

Аецій Панса

Люцій

[Парвус]

Єпископ

Диякон

Теофіл

Редівівус

Рената

Аквіла

Флегон

Нартал

Урбан

Фортунат

Нофретіс — рабиня Прісціллина.

Ключар темничний.

Сторожа при темниці.

Християни і християнки, що були забрані в Руфіновому домі.

Темниця, чимала, тільки дуже низька, з малими, ширшими як довшими віконцями під самою стелею. Світло падає скупо, і тільки привичне око може розглядіти добре людей, що сидять та лежать долі або снуються з кутка в куток одноманітним кроком, брязкаючи кайданами. Серед в’язнів є Теофіл, Парвус, Фортунат, єпископ, диякон, Редівівус, Рената і всі, що були на зборах у Руфіна. Нартал прикований до стовпа посеред темниці на короткім ланцюгу, кайдани дуже гальмують всі його рухи, але він дуже неспокійно поводиться і скільки може ворушиться.

Диякон

Щось довго не приводять їх назад.

Фортунат

Либонь, їх знову на тортури взято.

Люцій

І нащо се? Адже Руфін сказав

все так по правді, як повинен суддям

казати чесний римський громадянин.