Читать «Руфін і Прісцілла» онлайн - страница 24
Леся Українка
не може мати ворожнечі, — значить,
те, що сказав ти, більше або менше
від того, що образою звуть люди.
Руфін
Ти все такий розсудливий і добрий,
яким ти змалку був, яких не звик я
між християнами стрічати.
Люцій
Дивно!
Ти розуму й лагідності не бачив
у християн?
Руфін
Сього я не кажу.
В них розум є, але якийсь непевний,
немов багаття з дерева сирого,
що більше з нього кіптяви, ніж світла;
тепла теж мало. Справді, християни
лагідні понад людську міру й звичай,
а добрості в них щирої немає,
вони не людяні, вони нічого
дарма не роблять — все за надгороду,
та ще й не за малу, за вічне щастя
на небесах! На меншу не пристали б.
Нікого їм не жаль, тортури вічні
готові обіцяти з легким серцем
всім «грішникам» — так, наче бог їх кат,
що присуди виконує безумні.
Люцій
Ти помилився: бог у нас не кат,
а вищий судія. Хіба ж не краще,
якби тирани наші віддавали
всі присуди свої на розсуд божий
і «грішникам» не завдавали муки
в надії на геєну вічну?
Руфін
Може.
Люцій
Так само й з розумом. Хай наш вогонь
від дерева сирого, але згодься,
що ми й сире примушуєм горіти,
а твій вогонь саме сухе, добірне
спроможен запалити, сирина ж
гниє тим часом без ужитку, марне.
Руфін
Чи філософський розум не пройняв би
ту сирину?
Люцій
Така природа людська,
що досконале може в ній прийматись
помалу і в тісному крузі тільки.
Якби всі римляни були подібні
натурою до тебе, я сказав би,
що Рим зробивсь Новим Єрусалимом
без чуда божого. Але я знаю,
що мало римлян є таких, як ти,
і вірю, що потрібне чудо боже,
щоб Рим відбудувати.
Руфін
Що тобі
тепер до Риму? Ти вже християнин,
«Єрусалим» тепер твоя столиця!
Республіка вже не лежить на серці,
монархію Христову ти будуєш.
Люцій
Тобі ввижається там розбрат, де є згода.
Я всесвітянин римський і бажав би
побачить Рим столицею всесвіта,
і щоб зруйнований Єрусалим
в Італії мов фенікс відродився
і крила розпростер на римські гори.
Коли в нас буде цар один на небі,
то на землі вже місця не достане
тиранам-цезарям, і церква наша
республіку міцну заложить в Римі.
Руфін
То вже не буде Рим, бо ваша церква
не дбає про закон, про славу Риму,
вона перейняла юдейський звичай,
і віру, і закон.
Люцій
Не так, Руфіне.
Юдеї відреклись Мессії свого,
і він всесвітнім богом став. Так води,
з рік невеличких викинуті в море,
світ обтікають вкупі з океаном,
братаючись із водами всіх сторін.
Тут п’яний Круста розумом простацьким
і грубими словами те завважив,
чого мудріші люди ще не знають,
та з п’яних уст пророчий дух озвався:
Христос погодиться і з Діонісом,
бо Слово вже з Ідеєю з’єдналось.
В Христі воскресне Діоніс удруге!
Руфін
Ні, вір мені, боги не воскресають.
Міг Діоніс воскреснуть з Адоніса,
бо Адоніс був смертний. Що героя
за бога вславлено, се річ звичайна.
З рук смерті люди дістають безсмертя,
не так боги. Бог мусить жить невпинно,
так, як живе Платонова ідея,
бо як умре, то вже не воскресає.
Коли ваш бог живий, а наші вмерли,
то згода межи ними запанує
хіба тоді, коли вже й ваш умре.
Люцій
Наш бог не може вмерти!
Руфін
Час покаже…
Та поки що не ви, а ми в жалобі…
Тут статуя стояла Діоніса,
