Читать «Михайло Васильович Ломоносов» онлайн - страница 30

Говорячи про праці Ломоносова в галузі атомістики, слід звернути увагу на одну дуже важливу обставину. Не Ломоносов запровадив у науку уявлення про атоми. У російського вченого є чимало попередників, які розробляли питання будови матерії і приходили до висновків, на перший погляд, дуже близьких до формулювань Ломоносова. Серед них можна назвати і Демокрита, і Лукреція Кара, і французького філософа Гассенді, і видатного дослідника природи Декарта, і Бойля, і Лейбніца.

Але тільки Ломоносов стверджував, що хімічні перетворення — наслідок переміщення атомів і зміни комбінацій, якими атоми зчеплені в «складних тілах».

Нарешті, є ще одна і, певне, найважливіша відмінність атомістики Ломоносова від атомістики його попередників, та й багатьох з його наукових послідовників. Виходячи з атомістичних уявлень, Ломоносов пояснював численні механічні і фізичні, особливо оптичні і електричні явища. Візьмемо навмання деякі цитати з його фізичних творів.

«Слово про походження світла» — взірець блискучої в усіх відношеннях наукової популяризації. «Слово» буквально пройняте ідеями атомістики. Різницю предметів у кольорах прямо оголошено наслідком різниці у «поєднанні частинок».

«Теорія електрики, викладена математично». Основна теза цього твору — електрика є наслідком руху частинок і електризації їх при терті одна об одну «внаслідок шорсткості».

Творчість Ломоносова була, можливо, першим підтвердженням висунутого і обгрунтованого на багато десятиріч пізніше положення про те, що найвидатніші відкриття здійснюються на стиках наук. То чи викликає подив, що саме Ломоносов, який до фізики підходив як хімік, а до хімії, — як фізик, став автором багатьох основоположних відкриттів.

Відвідання академічних конференцій вважалось одним із найсвятіших обов’язків професорів. Ломоносов приходив на ці засідання з великою неохотою: судячи з протоколів, конференції проходили винятково нудно. Ну, а після відкриття лабораторії урочисті і пусті збори стали для Ломоносова просто мукою. Витрачати шість-сім годин на слухання того, як обговорюють достоїнства нової трагедії Сумарокова чи черговий «заум» якого-небудь «натур-філософа», — було нестерпно. А пропускати засідання не дозволялось. Шумахер, не побачивши кого-небудь з професорів на конференції, здіймав галас і вчиняв допит з погрозами.

Проте вже з середини 1750 року в протоколах конференції проти імені Ломоносова все частіше з’являвся один запис: «Проводив хімічні досліди, внаслідок чого не прийшов на Академічні збори». І що дивно: ні Шумахер, ні його прислужники ні разу не заїкнулись про те, що «пану Ломоносову догану висловити належить».

Звичайно, нікому не спаде на думку пояснити це тим, що, мовляв, Ломоносов попав у фавор і йому тепер все дозволено. А справа була проста. Ломоносов захопився мозаїкою. А це був такий предмет, яким цікавилась сама імператриця. Так що самі розумієте…