Читать «Балтазар прибуває в понеділок» онлайн - страница 36

Це до певного дня… Чіан дістає достовірне повідомлення, що вночі двадцять джонок, навантажених опіумом та героїном, намагатимуться пробратися до гонконгського порту. Чіан із своєю флотилією виходить у відкрите море і атакує джонки, навіть не запідозрюючи, що його Заманули в пастку. Джонки, в яких замість опіуму та героїну були Балтазарові люди, дають відсіч. Чіана тяжко поранено. Він зумів на шлюпці залишити поле бою, та доки дістався до берега, помер від ран, Балтазарові дихається легше. Та не довго, Чіанова дружина бере банду в свої руки. Вона виявилася ще кмітливішою і жорстокішою, ніж її покійний чоловік. Банда діє жвавіше чи від набору нових членів, чи від кооперування з іншими дрібнішими піратами, які до того часу діяли самостійно. Тепер піратка нападала не тільки на пасажирські пароплави, а й на порти, за що в Японії, Таїланді, Гонконгу та на Філіппінах була обіцяна винагорода в десятки тисяч доларів тому, хто видасть цю відому піратку. Та зрадників не знайшлося, бо коли б хто-небудь і поласився на гроші, його б викрили і вчасно ліквідували. А Балтазар? Усі, абсолютно всі твердять, що Балтазар перший залишив поле бою. Та яким чином він вийшов із гри, існує дві версії. Перша: Балтазар, зрозумівши, що не зможе перемогти дружину Чіана, продав свій флот і залишив їй вільне поле діяльності. Інша версія більш сенсаційна: ніби піратка зустрілася з Балтазаром і заявила, що ладна відкупити його флот за надзвичайно великі гроші, аби Балтазар облишив «діло». Та Балтазара так вразили чари удови Чіана, що він запропонував їй безкоштовно всю свою флотилію й, окрім того, дав слово честі, що покидає піратську діяльність. Версія також твердить, що вдова Чіана, у свою чергу заполонена красою Балтазара, запропонувала йому стати її чоловіком і найпершим помічником. Балтазар ніби ввічливо відмовив їй, натякнувши, що два кинджали в одних піхвах не вміщаються. Тоді пані Чіан подарувала йому свій портрет у золотій рамі з діамантами. А через рік, довідавшися, що поліція із Макао пропонує двадцять тисяч доларів тому, хто дістане для неї фотографію удови Чіана, Балтазар з обережності поспішив повернути власниці її портрет.

Намагаючись пояснити, що, змусило Балтазара стати піратом, усі погоджуються, що де була любов до авантюризму, чарівна спокуса ризику цієї професії, ризику дуже великого, якщо мати на увазі, що спійманих піратів розстрілювали зразу ж без суду. На користь цієї версії свідчить і той факт, що, як усім відомо з його біографії, він мав величезну суму грошей ще й до того, як став хазяїном ігорних притонів чи піратом. З тих же джерел відомо, що Балтазар, погодившись працювати для шпигунського тресту «Небел», зробив це не заради грошей, а також через любов до авантюр.

Біографія Балтазара, сенсаційна. ще й до того, як він почав працювати для шпигунського тресту «Небел», починає поповнюватися фактами зовсім невірогідними, особливо за два роки його перебування у Європі. Спочатку у Марселі, де протягом кількох місяців його бачили у товаристві знаменитого голови банди, потім у Неаполі, де він заприятелював з головним управителем тресту. Усі чутки підтверджують, що для того, щоб примусити погодитися на його умови, — ці умови нам не відомі, — Балтазар украв і сховав головного управителя, одного з тузів гітлерівського військового шпигунства, який під час війни одразу після Дюнкерка, зумів прослизнути до Англії, щоб підтримати зсередини «операцію Зеельове» .