Читать «Балтазар прибуває в понеділок» онлайн - страница 37

Коли Гітлер відмовився від плану нападу на острів, той ас зумів покинути територію Великобританії так, що це й досі лишається загадкою для Інтеллідженс сервіс.

Незабаром після того, як Балтазар став працювати для «Небел», — контррозвідки різних держав почали отримувати повідомлення про незвичайну діяльність якогось, шпигуна, про котрого раніш нічого не було чути. Але знали про нього дуже небагато, лише його ім’я, звичайно, запозичене, — Балтазар. Та хто насправді той Балтазар і як він зумів набути такої слави, ще ніхто не знав. Так само не було відомо і на кого він працює.

Дивовижним і незрозумілим здавалося те, що слава Балтазарова випередила його дії: коли взнали про його діяльність, то вона цілком підтвердила його славу. Безсумнівно, що служби безпеки, особливо служби безпеки великих держав, забили тривогу ще тоді, коли було відомо тільки те, що на небі міжнародного шпигунства з’явилася зірка першої величини, ім'я якої поки що було Балтазар та яка скоро стане Великим Балтазаром, супершпигуном, що прославиться не тільки визначними результатами, але й своєрідними методами, здебільшого загадковими та незрозумілими.

Одною з особливостей стилю роботи Балтазара було те, що його тріумфальний шлях здебільшого був усіяний трупами.

Ніщо не може так дуже шкодити шпигунові, як його слава. Адже у більшості випадків шпигун стає відомим або коли його арештовують і дізнаються про його діяльність, або коли він піде з цієї роботи і опублікує свої мемуари. Зате Балтазар був винятком із цього правила. З абсолютно всіх варіантів його біографії випливало, що він прославився після перших же дій, які дістали великий розголос.

В уяві обох виникли відповідні образи всуміш із випадками фантастичної Балтазарової біографії. Цигарки давно дотліли, і недокурки, роздушені у попільниці, скидалися на покручених черв’яків.

— Дуку!

Стомлений Богданів голос лунав ніби; здалеку.

— Так.

— Чим ти собі пояснюєш Балтазарову славу?

— Скажи краще — популярність.

— Хай популярність.

— Ти, мабуть, забуваєш, щовін працює для «Небел».

— Так, працює для тресту «Небел». То й що? Мені все одно нічого не зрозуміло. Історія шпигунства не знає жодного шпигуна із дзвінками. Балтазар єдиний, хто порушує найелементарніші умови своєї професії — таємничість і прикрашає себе дзвінками й балабончиками.

— Та це ж ясно, мій хлопчику: реклама — душа комерції. Балтазар шпигує' не на одну країну, а на шпигунський трест, який не належить жодній країні. Через своїх агентів трест дістає якусь інформацію і перепродує її тому, хто більше заплатить. Звичайно покупці знаходяться завжди. Допустимо, ти очолюєш трест медикаментів, і ось одного чудового дня хтось за певну суму пропонує тобі секрет виготовлення нового антибіотика, розробленого конкуруючою фірмою, яка вклала. безліч доларів у наукові досліди. Ти, не довго думаючи, платиш. Платиш, бо ти можеш негайно почати виготовлення цього антибіотика, не витративши жодного долара на наукове лабораторне дослідження; платиш, бо можеш викинути відповідний антибіотик на ринок по меншій собівартості І раніше, ніж конкуруюча фірма. Зрозуміло? Трест «Небел» не виробляє жодного товару. Предметом його діяльності є перш за все роздобування інформації Індустріального характеру та її збут. Отже, реклама потрібна і трестові «Небел» так само, як і кожному іншому підприємству. Цим хочу сказати, що трест може тільки виграти, якщо зацікавлені особи довідаються, що серед його агентів є й такі, як Балтазар.