Читать «Ментальність орди» онлайн - страница 48

Ось у якому ряду — в ряду з вогнем і мечем, у ряду з постій­ним панічним страхом - самою російською адміністрацією, а не тубільцями, розглядалися роль і значення російської мови. Справ­ді, як тут слідом за класиком не вигукнути: «О, великий и могу­чий русский язык!»

Такою самою великою та могутньою російська мова була не тільки колись, а й тепер, і не лише в Туркестан!, айв Україні. Зброєю — в одному ряду з вогнем і мечем. І коли у вересні 1994 року на засіданні Верховної Ради України оприлюднено де­путатський запит 152 нардепів — хай нарешті президент А. Куч­ма здійснить свою передвиборну обіцянку надати російській мові статус нарівні з державною мовою українською, себто запрова­дити в Україні дві державні мови, — то чітко бачиш цю моторо­шну картину, як ці 152 «у халатах і медалях» в ординському шалі й ординському захваті підносять цей смертельний меч на укра­їнську мову, і на суверенність України, і на нас із вами.

VII. Знаменитий історик С. Соловйов (1820- 1879) зажив сла­ви, створивши «Историю России с древнейших времен» у двад­цяти дев'яти томах. Звісна річ, йому не відмовиш ні в знанні світової історії, ні в знанні історії Росії, ні в знанні ментальності російського народу. І хоч би яким ерудитом він тут виступав, «однак я не можу не сприймати маститого історика як апологета російського месіанства, отих його, месіанства, євразійських ню­ансів, які тепер посилено реанімуються вже на ґрунті так зва­ного СНД — власне, інших ідей і не міг, і не може сповідувати патріот як тоді, так і тепер, не можуть гальванізуватись якісь інші ідеї, коли йдеться про збереження імперії.

Для С. Соловйова рух народних мас на схід — визначений долею, продиктований історією; взагалі, обґрунтування цього руху на терени чужих народів десь і не в свідомості, а в позасвідомості, в сфері понаднаціональної містики, це обґрунтування, здається, можна вмістити в таке слово, як «предопределение», але й це слово ні повністю, ні до кінця не пояснить, хіба що туманно окреслить суть того, що говориться і сповідується. Рух на схід історик пояснює природно-географічними обставинами, причо­му мовить про рух так, як про жорстоку заданість, фатальну не­обхідність, від якої ніяк не можна ухилитися — як не можна ухилитися індивідууму, котрий волею небес прийшов у світ, від кончої приреченості піти зі світу. Приреченість, котра начебто й не залежить як від окремих індивідуумів, так і від суми всіх ін­дивідуумів, і вони в криваво-оргіастичному історичному акті й святкують цю свою приреченість у ній на рятівний філософський смисл, який - цей смисл — просто не здатні, приречено не здат­ні побачити за ними й тим більше виправдати (а ще більше — оцінити й пошанувати) всі ті племена, народності й народи, на крові й кістках яких, на сплюндрованій історії яких твориться цей криваво-оргіастичний танок «камаринского мужика».