Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 131

Як відомо (про це і в «Фізкультурі» можна прочитати) спортсмени, які ведуть гонку за лідером, показують значно кращі результати, ніж без лідера. Напевно, з моєю допомогою Кійліке встигнув би до підручника з англійської, коли б на містку через Жаб'ячий струмок не трапився нам класний керівник товариш П'юкк.

— О, бач, як до речі! Ходімте, хлопці, зі мною — допоможете забрати з магазину наочні посібники.

Кожному зрозуміло, коли вчитель каже, треба слухатися. Бо інакше до підручника з англійської ти встигнеш, але що тебе потім чекає на уроці зоології, яку викладає шановний П'юкк? Отож ми допомогли вчителеві віднести в школу опудала різних гризунів, дві засклені скриньки з метеликами, анероїдний барометр і зроблений з чогось коров'ячий шлунок, що складається з чотирьох частин: рубця, сітки, книжки й сичуга.

Коли ми повернулися до інтернату, годинник показував уже за десять хвилин четверту.

— Ну, швидше! — сказав я.— Берися за свою англійську!

Але Кійліке похитав головою й суворо запитав, чи не забув я, про що ми поклялися на зборі загону.

Тоді і я згадав, як перед закінченням збору ми вишикувалися, і Куллеркупп запитала: «Ви готові точно дотримувати свого розпорядку?» І ми відповіли: «Завжди готові!» То, звичайно, Кійліке вже не може займатися англійською, оскільки час, відведений на англійську, вже минув. І я теж не маю права, бо від четвертої до п'ятої у мене, так само, як і в Кійліке, за розпорядком дня — гра з м'ячем і таке інше. Це — щоб ми не змарніли від наук.

Кажуть, людину видно по словах, як бика по рогах, і цього разу ми таки дотримали слова. А коли настала п'ята година, і ми зібралися виконувати наступний пункт нашого розпорядку, нас знову спіткала невдача. На сходах нам зустрілася завідуюча нашим інтернатом. Ось що вона сказала:

— Сіхвка, Кійліке! Там, у дворі, впали дрова — ті, що для сауни. Підіть та поскладайте їх гарненько.

Так і не вдалося нам виконати свою клятву з п'ятої до шостої. Бо як ми не запевняли завідуючу, що суспільно корисна праця у нас запланована на потім, вона й слухати не хотіла. І ми складали дрова увесь той час, який призначався для підготовки домашнього завдання з геометрії.

Оце я чесно описав, як сталося, що Кійліке схопив двійку з англійської, а я з геометрії. Слово піонера тверде, і ми дотримували своєї клятви як могли. «Хто правду мовить, того чорт не зловить»,— кажуть люди. Але вчитель англійської зловив, і вчитель геометрії теж, бо вони не захотіли слухати про те, що ми не винні.

Коли б голова ради загону не взяла з нас клятви суворо дотримувати розпорядку дня, ми могли б вивчити геометрію й англійську перед тим, як лягти спати. Але цей час ми мусили використати для прогулянки.

Є така приказка: «Людина вчиться, поки живе». Це правильно. Тепер я знатиму, що саме лише дотримання розпорядку дня ще не гарантує доброї успішності.

Як ми порушували нічний спокій в інтернаті

(Пояснювальна записка Агу Сіхвки директорові школи)

Щоб зізнатися в усьому чесно і щиро, я мушу почати з фільму про Фантомаса, на який ми ходили по кілька разів: я двічі, Кійліке й Топп теж по двічі, а Каур — тричі.