Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 124

Та коли я вже досхочу подлубався магнітом у магнітофоні, з'ясувалося, що електромагніт, замість того, щоб притягувати дробинки, стер більшу частину з двадцяти текстів, начитаних на стрічку одним університетським доцентом, який свого часу жив у Англії. І більшість нових слів теж розмагнітилися.

Оце я й розповів про те, що вчителька англійської мови назвала зумисним злочином. Так вона мені й у щоденник написала. Бо не захотіла вислухати пояснень, як усе це трапилося. А це було не зумисне.

Зумисне лише Кійліке підло обламав сірку, як потім виявилося, з усіх чотирьох сірників.

З мого боку не було ніякого лихого наміру. Це можуть підтвердити і Каур, і Топп. Якби я знав, як електромагніт діє на стрічку магнітофона, я усі до єдиної дробинки повитягав би пальцями.

Чому я вранці спізнююся до школи

(Пояснювальна записка Агу Сіхвки класному керівникові)

Аби чесно зізнатися у всьому, я мушу почати з того, як механік нашого колгоспу Валдемар Кару винайшов автоматичний насос для поїлки, що мало місце влітку цього року в сараї Валдемара Кару.

Насос для поїлки був дуже оригінальний. Якщо інші насоси діють за допомогою електрики, вітру або фізичної сили людини, то насос механіка Кару заводить сама корова, коли стає ногами на спеціальну приступку, а та під її вагою опускається.

Доти Валдемар Кару винаходив переважно маленькі речі. Наприклад, обертову щітку, якою можна мити пляшки будь-якого розміру, якщо, звичайно, вона туди влізе. Або пилочку для нігтів, яка одночасно є взуттєвою ложкою і якою можна не лише підсобляти собі, коли взуваєшся, а й доглядати нігті на ногах. Оскільки за ці винаходи Валдемар Кару отримав по 5 карбованців премії, Кійліке був певен, що й з автоматичним насосом буде так само. Адже усім відомо, про це і вчителі кажуть, що у нашій країні кожному — по праці, і ми це підтвердили, коли говорили з Валдемаром.

Але це помилка, бо коли механік Валдемар Кару з радістю подався до столиці за премією й авторським свідоцтвом, яке дають винахідникам, то скоро повернувся без радості й свідоцтва, не кажучи вже про премію.

Нам з Кійліке це здалося дивним. Адже усім відомо, що зараз іде технічна революція і скрізь треба винаходити саме такі машини, що працюють самі.

Кійліке сказав:

— Хіба вони там не розуміють, що автоматичний насос заощаджує струм і проводи?

Тобто, він мав на увазі, що для цього насоса не треба ні електрики, ні дротів на стовпах.

Я сказав:

— Хіба вони там не розуміють, що цей насос і воду зберігає?

Тобто, я мав на увазі, що худі корови, які важать мало і не дуже хочуть пити, качатимуть менше води, ніж товсті корови, які більше важать і мають більшу спрагу.

Ми сказали разом:

— Послухай-но, Валдемаре, а може, цей твій насос не працює, га?

Та механік Валдемар Кару замахав руками: що ви, мовляв, що ви, навпаки! Насос працює чудово! Він іще навів такий приклад: коли там, у місті, шестеро чоловіків, яких можна вважати однією умовною коровою, піднялися на приступку, насос дав стільки води, що її вистачило б і для умовної, і для справжньої корови.