Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 114

Тап-тат-тап, тап-тап!..— лопотять ноги Юхана по доріжці розгону. Потім — гуп! — відштовхнувся. Стрибун притискає ноги до живота, мов реактивний літак — шассі, й вигортає з ями цілу купу грунту.

«Ну, все! Вивих стегнової кістки!» — подумки каже Юхан. Він мацає ногу в місці очікуваного вивиху.— Усе гаразд. Але, слово честі, до цього було дуже близько».

Потому його погляд падає на край ями для стрибків. Юхан не йме віри своїм очам! Тріска, що позначає п'ятиметровий рубіж, лишилася далеко позаду! Сантиметрів на двадцять, коли не більше! Юхан Салу поставив рекорд загону, в цьому можна не сумніватися.

— Ось так народжуються небачені результати! — каже Юхан, що враз став балакучим.— Усе — плід великої праці й мук.— На язиці в нього крутиться одразу кілька приказок: «Добрий початок — половина діла», «Без труда нема плода» і так далі. Але, враховуючи надто юний вік свого слухача, Юхан все ж таки стримався. Натомість попередив:

— Не кажи нікому, що ти тут бачив!

Спокійним і задоволеним ліг спати того дня Юхан Салу. Він ще п'ять разів стрибав одночасно — і в висоту, і в довжину. І щоразу сягав за п'ять метрів. Одночасно у висоту і в довжину — так, саме в цьому полягає майстерність!

Дні, які ще лишилися до дружньої зустрічі, Юхан, як і доти, використовує для тренувань. Як і доти, відштовхнувшись після розгону, він летить над ямою, наче камінь, пущений з пращі. Одного дня він показує результат п'ять метрів тридцять сантиметрів — без мотузки! Отже, умовний рефлекс у нього вже в кишені, тобто — в ногах! Ну, що тут іще скажеш!

Цими днями Юхан Салу дуже старанно уникає Таммекянда. Ні, вони не посварилися, але на змаганнях виступатимуть в одному виді спорту, і Юхан вважає, що... Так, так! Краще постерегтися, ніж пожалкувати.

Нарешті настав той день, коли Еймар Ринда і Кріймв'ярт вивели загони на шкільний спортмайданчик. Стрибуни в довжину стають до боротьби одразу після забігу хлопців на сто метрів. Юхан Салу стрибає першим.

Він починає розгін, а перед очима — віжки з рідного обійстя. Коли він високо-високо злітає над ямою, з грудей восьмого «А» виривається переможний крик. Гарний стрибок! Дуже гарний! Понад п'ять метрів.

Та ось Пайкре стрибає ще далі, і тепер такий самий крик лунає в гурті восьмого «Б». А коли в ямі приземлився сам Кріймв'ярт, захвату не було меж: п'ять з половиною метрів — це новий рекорд школи! І як Юхан Салу не пнеться, до суперників йому далеко. Кожен бачить: Юхан надто повільно розганяється. Таммекянд розганяється швидше. Але у нього нема такого польоту. Якби з Таммекянда і Юхана Салу зробити одного стрибуна — той би усім показав!

— А де ви тренувалися? — питає Кріймв'ярт після першої спроби Юхана Салу й Таммекянда.— Чом вас не було видно на шкільному майданчику?

— А знаєте, як ми домоглися висоти польоту? — почне Кріймв'ярт після другого стрибка, і Юхан почує, що замість віжок біля ями хлопці з восьмого «Б» ставили планку — ту саму, через яку стрибають у висоту. Отже, знову повторилося те, що у світі трапляється досить таки часто: у двох різних місцях одночасно зробили однакові відкриття.